Охорона і збереження пам’яток історії та культури в Українській Державі (1918 р.) - Автореферат

Важливу роль у розбудові незалежної Української держави, відродженні духовності, історичної памяті відіграє національна культурна спадщина та її складова - памятки історії та культури. Підвищення інтересу суспільства до джерел духовності, вивчення багатовікових традицій стимулює активізацію досліджень проблем історії культури, актуалізує потребу в узагальненні та критичному аналізі попереднього спадку в цій важливій сфері. Вивчення історії памяткоохоронної справи, її витоків та основних етапів розвитку дозволить відтворити цілісну картину культурного будівництва за доби Гетьманату, більш повно та обєктивно висвітлити історію Української Держави, без якої історія України була б неповною. Увага гетьманського уряду до проблем історико-культурної спадщини сприяла збагаченню духовного потенціалу народу й держави, збереженню різних видів памяток, зумовлювала піднесення творчих сил суспільства. Обєктом дослідження є памятки історії, археології, архітектури та містобудування, монументального мистецтва (нерухомі), а також писемні і речові памятки, що зберігалися в архівах, музеях, бібліотеках (рухомі), державні органи і громадські організації Української Держави, які займалися їх охороною.Програмою діяльності державних органів і громадських інституцій стали праці М.Біляшівського, у яких вчений зробив ретроспективний огляд, визначив перспективні напрямки памяткоохоронного процесу, одним з перших поставив питання про повернення національних реліквій в Україну. Але, працюючи на відповідальних посадах в Наркоматі освіти УСРР, автор тенденційно висвітлював перебіг подій періоду визвольних змагань і відстоював тезу про те, що державна система охорони памяток була започаткована за радянської влади. Документи фондів Міністерства народної освіти та мистецтва Української Держави (ф.2201), Генерального секретарства освіти Української Центральної Ради та Міністерства народної освіти та мистецтва Української Держави (ф.2581), Головного управління мистецтва та національної культури (ф.2457), де зберігаються протоколи засідань вищих органів влади, постанови, накази, законопроекти, поточне листування дозволили відтворити діяльність державних органів по охороні памяток. Дисертантом опрацьовані фонди ІСТПАРТУ (ф.17) та Колекції документів з історії Комуністичної партії України (ф.57) Центрального державного архіву громадських обєднань України (ЦДАГО України), в яких немає матеріалів, що безпосередньо стосуються досліджуваної теми, але зосереджена інформація, що дозволяє зрозуміти реальну ситуацію в Україні, відношення німецької та австрійської військової адміністрації до культурних процесів в Українській Державі. З фондів Київського товариства охорони памяток старовини і мистецтва (ф.725), Київського товариства старожитностей та мистецтв (ф.726) Центрального державного історичного архіву України у м.Києві (ЦДІАУ у м.Києві) використані матеріали, які дозволяють скласти уявлення про діяльність громадських організацій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ