Презумпція як закріплене в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, що мають юридичне значення. Захист певного соціального інтересу - основне завдання законодавця під час правового регулювання будь-яких цивільних правовідносин.
Презумпції мають стосунок до наявності або відсутності обставин (фактів, правовідносин, подій тощо), які мають правове значення й зумовлюють правові наслідки. Влучною є думка, виражена французьким правознавцем Бонньє: «Мотиви, які спонукають законодавця встановлювати ту або іншу презумпцію, частіше стосуються права, аніж факту. У теорії права визначено поняття «презумпція», згідно з яким презумпція (від лат. praesumptю) - закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певних фактів, що мають юридичне значення. Учення про презумпції зявилося не останніми роками або навіть десятиліттями. правовий презумпція цивільний законодавець В історії наукової думки щодо правових презумпцій виділяються три умовні етапи: • стародавній (окремі розрізнені згадування про правові презумпції в роботах давньоримських юристів), • середньовічний (ототожнення правових презумпцій із доказами), • новітній (виділення правових презумпцій у самостійну юридичну категорію із середини XIX ст. до сьогодні).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
