Короткі біографічні відомості про дитинство та юність Бетховена. Особливість боннського та віденського періодів у творчості, використання менуетних ритмів, дробленої орнаментики. Характеристика героїко-драматичного стилю та процес створення 9 Симфонії.
У цьому значенні Бетховена можна назвати прямим послідовником не тільки Ґлюка, Гайдна і Моцарта, а й самого основоположника класичного строю в музиці - француза Люллі, який творив за сто років до народження Бетховена. Найбільше він проявив себе у сонатно-симфонічних жанрах, які були розроблені музикантами епохи Просвітництва та досягли класичного рівня у творчості Гайдна та Моцарта.Батько, будучи обдарованою людиною: придворний тенорист, викладав вокал, теорію музики та гру на клавесині, - скоріше шкодив, ніж розвивав здібності хлопчика. Помітивши його талант, батько вирішив зробити з дитини клавісиста-вундеркінда, але зразу ж після перших концертів батько заспокоївся, тому що результати були невтішні. Першими творами, які дійшли до слухачів, були: варіації на марш Дреслера c-moll, три сонати для клавесина, з котрих особливо виділяється Друга, f-moll. До основних творів раннього періоду Бетховена належать: 20 фортепіанних сонат, дві симфонії, шість квартетів, три тріо, септет, девять сонат для скрипки з фортепіано, дві сонати для віолончелі з фортепіано, два квінтети, три фортепіанних концерти, балет «Творення Прометея», ораторія «Христос на Масличній горі». До них належать шість симфоній: «Героїчна» (1803-4), Четверта, Пята, «Пасторальна», Сьома, Восьма (1812); опера «Фіделіо», увертюри «Коріолан» (1807), «Леонора», музика до «Еґмонта» (1810), Скрипковий концерт (1806), Четвертий та Пятий фортепіанні концерти (1805-6 та 1809-10 відповідно), фортепіанні сонати «Апасіоната» (1805) і «Аврора», пять геніальних квартетів, «32 варіації для фортепіано», «Фантазія для фортепіано, хору та оркестру», Шосте фортепіанне тріо, До-мажорна меса (1807), пісні та тексти Ґете.Чисто інструментальна музика зосередилась в жанрах сонат і симфоній, а музика вокальна і хорова знайшла своє переломлення в нову епоху у більш демократичних жанрах : гімнах, піснях, кантатах. В даній роботі особлива увага приділена фіналам девятої симфонії, так як саме в цьому розділі симфонічного циклу не лише інтуітивно малось на увазі , але і реально було присутнє “слово ”представлене хоровим звучанням поєднання “словесного ”інстркментального початків. Девята симфонія Бетховена, симфонія з хорами, по праву вважається вершиною не лише творчості композитора, але й вінцем величезного шляху розвитку класичної симфонії. Дванадцять років розриву між написаного в 1910 році 8 - ою симфонією і фінальною симфонічною поемою з хорами наснажили останню більш широким колом образів, ідей, філософських проблем. В музичному втіленні своїх задумок Бетховен у 9 - ій симфонії перевершив “всі очікування ”: тут не лише злились воєдино народність, доступність музичної мови, монотематизм і монолітність форми , але й на шляху втілення “вищої ”ідеї композитор демократизував сам жанр симфонії, допустивши у фіналі наявність вербального початку.
План
План
Вступ
1. Біографія
2. Творчий спадок композитора
3. 9 Симфонія
Література
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
