Виявлення характерних особливостей та відмінностей типів дискурсу: діалогічного, особистісно-орієнтованого, статусно-орієнтованого та офіційного. Ознайомлення з поняттям офіційного дискурсу, який є спеціалізованим різновидом спілкування між людьми.
Сучасні уявлення про дискурс віддзеркалюють увесь хід лінгвістичної науки. У першій половині ХХ століття мовознавство протягом досить тривалого періоду було зосереджене на вивченні однієї з двох діалектично звязаних сторін мови - мовній системі, але, починаючи з другої половини 60-х років, центр уваги лінгвістів переноситься на іншу сторону цієї діалектичної єдності - мовленнєву діяльність та її продукт - дискурс. Актуальність проблеми: хоча проблема дискурсу широко висвітлюється як вітчизняними так і зарубіжними лінгвістами, таке важливе питання, як типи дискурсу, офіційність у дискурсі, все ще недостатньо освітлена. Це одна із важливих проблем лінгвістики тексту, яка має своїм джерелом «введення у фокус лінгвістики розгляд феномена життя, в центрі якого знаходиться людина з усіма її психічними складовими і станами, формами соціального існування і культурної діяльності».[2, 3-4]. Мета дослідження: виявити особливості типів дискурсу, узагальнить різноманітні розрізнені знання про дискурс, дослідити його теорію.У 80-ті роки поняття дискурс в західноєвропейській лінгвістиці стало цілком традиційним, до того ж досвід класичної структурної лінгвістики говорить про неможливість отримання адекватних результатів структурно-семантичних досліджень без звернення до дискурсу. Основні положення, до яких можна звести теоретичну базу стилістики тексту, полягають, мабуть, в наступному: 1) текст є результат, а не процес мови і зазвичай зафіксований у письмовій формі, 2) текст - це інтенциональний твір автора, звернений до адресата, 3) існують різні типи і жанри текстів, 4) існують фундаментальні характеристики, властиві всім текстам, - текстові категорії. Такий перехід здійснюється у наступних напрямках: 1) освоюються результати досліджень, так або інакше повязаних із цілим текстом, в прагма-, психо-, і соціолінгвістиці, риториці, літературознавстві, когнітології, 2) концептуально і термінологічно протиставляється текст, занурений у ситуацію реального спілкування, тобто дискурс і текст поза такої ситуації, 3) на першому плані питання повязані із породженням та розумінням тексту, із діалогічною природою спілкування, 4) досліджуючи не ідеальні, правильно збудовані тексті, а текстові стратегії у їх різноманітних реалізаціях. Категорія дискурс, одна з основних в комунікативній лінгвістиці і сучасних соціальних науках, як і будь-яке поняття, що вживеться широко, допускає не тільки варіанти вимови (з наголосом на першому або другому складі), але і безліч наукових інтерпретацій, і тому вимагає уточнень, особливо щодо суміжних термінів текст, мова і діалог. Серіо виділяє вісім значень терміну "дискурс": 1) еквівалент поняття "мова" (по Ф.Соссюру), тобто будь-який конкретний вислів, 2) одиницю, що за розмірами перевершує фразу, 3) вплив вислову на його одержувача з урахуванням ситуації вислову, 4) бесіду як основний тип вислову, 5) мова із позиції мовця у протилежність оповіданню, яке не враховує таку позицію (по Е.Бенвеністу), 6) вживання одиниць мови, їх мовну актуалізацію, 7) соціально або ідеологічно обмежений тип висловів, наприклад, феміністичний дискурс, 8) теоретичний конструкт, призначений для досліджень умов виробництва тексту [13: 26-27].Деякі лінгвісти трактують дискурс як підкреслено інтерактивний спосіб мовної взаємодії, на противагу тексту, який зазвичай належить одному автору, що зближує дане протиставлення з традиційною опозицією діалог vs. монолог. Сама по собі остання межа є досить умовною, тому що найбільш природним проявом мовної активності слід вважати діалог (навіть монолог по-своєму діалогічний - він завжди звертається до адресата, реальному або гіпотетичному, alter ego говорить). Дискурс-аналіз вивчає соціокультурні, інтерактивні сторони мовного спілкування, але з цього не випливає висновок про обмеженість його інтересів тільки лише усним діалогом: практично будь-який фрагмент мовного спілкування, включаючи самий банальний письмовий текст, можуть бути розглянути під цим кутом зору. Ліча, текст реалізується в повідомленні, за допомогою якого здійснюється дискурс: «discourse by means of message by means of text» [28: 59]. Таким чином, в сформованих рядах понять речення і текст відходять до першого, а до другого, відповідно, - висловлення і дискурс.У першому випадку у спілкуванні беруть участь коммуніканти, які добре знають один одного, і відкривають свій внутрішній світ, у другому випадку спілкування зводиться до діалогу представників тієї або іншої соціальної групи. Специфіка побутового дискурс полягає у прагненні максимально стиснути інформацію, що передається, перейти на особливий скорочений код спілкування, коли люди розуміють один одного з полу слова, комунікативна ситуація очевидна, і тому актуальною є лише багатоманітна оціночно-модальна емоціональна кваліфікація того, що відбувається. У першому випадку учасники спілкування прагнуть розкрити свій внутрішній світ адресата і зрозуміти адресата як особистість у всьому різноманітті особистісних характеристик, у другому випадку комунікан
План
Зміст
Вступ
1: Поняття «дискурс»
1.1 Історія досліджень дискурсу
1.2. Поняття «дискурс»
2: Типи дискурсу
2.1 Діалогічний дискурс
2.2 Особистісно-орієнтований та статусно-орієнтований дискурс
2.3 Поняття офіційного дискурсу
Загальні висновки
Список бібліографічного матеріалу
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
