Офіційне тлумачення закону - Автореферат

Актуальність теми дослідження визначається значенням демократичних перетворень, що відбуваються в Україні, спрямованих на формування громадянського суспільства і правової держави, котрі ставлять нові вимоги до функціонування національної правової системи, процесу реалізації права, нерозривно повязаного з таким видом інтелектуальної діяльності як тлумачення нормативно-правових приписів. Реальне втілення конституційно закріпленого принципу верховенства права прямо залежить не тільки від того, наскільки точно правотворчі органи зуміють відбити у своїх нормативно-правових актах специфіку становлення українського суспільства, особливості його культури, менталітету, поєднавши їх із загальними закономірностями розвитку права, але й того, наскільки потім адекватно нормативні приписи будуть відбиті у свідомості субєктів права. Тема дисертаційного дослідження відповідає державним планам і програмам Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), “Основним напрямкам наукових досліджень у сфері держави і права на 1998-2000 роки”, затвердженим загальними зборами Академії правових наук України 19 березня 1998 р., “Тематиці пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр.”, затвердженій наказом МВС України від 30 червня 2002 р. дослідити проблему співвідношення “духу” і “букви” закону в процесі його тлумачення; Закон розуміється тут у широкому значенні як акт законодавства, до якого, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.98 р., належать не тільки власне закони, але й інші акти вищих державних органів, а також міжнародні договори, згода на обовязковість яких дана Верховною Радою України.Насамперед зазначено, що під тлумаченням у власному значенні цього слова слід розуміти усвідомлення змісту норм права, оскільки саме усвідомлення відображає гносеологічну природу процесу тлумачення, його спрямованість на пізнання смислу правових явищ. Після історичного екскурсу, який дозволив розглянути роль і місце тлумачення законодавства за різних соціальних умов, дисертантом розроблено загальнотеоретичну класифікацію причин необхідності тлумачення закону, серед яких виокремлено загально-соціальні та спеціально-юридичні причини. На думку дисертанта, з позиції методології так званого „широкого” праворозуміння, метою тлумачення закону є визначення не „волі законодавця” (оскільки законодавець власне не є творцем права і все значення його волі вичерпується тим, що завдяки їй закон як форма зовнішнього виразу права набуває юридичної сили), і не „волі закону” (закон, як форма зовнішнього виразу права, не має волі у власному значенні цього слова), а встановлення дійсного, істинного змісту нормативних приписів, що містяться у законі. У процесі інтерпретації закону субєкт тлумачення повинен зясовувати його дійсний зміст, використовуючи ті чи інші загальні прийоми та засоби інтерпретації нормативно-правових приписів, але одночасно обовязково зосередивши свою увагу на її відповідності принципам права, які є концентрованим вираженням духу законів. Після аналізу існуючих в теорії права підходів щодо кількості способів тлумачення та послідовності їх використання, автором зроблено висновок про те, що існує певний „алгоритм тлумачення”, котрий схематично має наступний вигляд: „граматичне тлумачення - логічне тлумачення - системне тлумачення - телеологічне тлумачення - історичне тлумачення”.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Михайлович Д.М. Юридична природа тлумачення норм права // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2000. - Вип. 11. - С. 146-149.

2. Михайлович Д.М. Деякі аспекти проблематики доктринального тлумачення // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2002. - Вип. 20. - С. 164-170.

3. Михайлович Д.М. Специфічні риси та функції актів офіційного тлумачення законів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2003. - Вип. 21. - С. 99-104.

4. Михайлович Д.М. Щодо поняття актів офіційного тлумачення закону // Актуальні проблеми державного управління. - Харків. - 2003. - № 1. - С. 141-145.