Офіційне тлумачення норм конституції і законів конституційними судами (на прикладі України та країн СНД) - Автореферат

Важливою проблемою країн, які вступили на шлях розвитку правової державності, - до них відносимо країни СНД, у тому числі Україну, - є напрацювання юридичних механізмів, інституційних структур, методологічних прийомів, які дозволяють ефективно реалізувати принципи правової держави, насамперед, фундаментальний принцип верховенства Конституції та закону. Унаслідок успішного розвитку конституційного правосуддя за останні роки у країнах СНД створюється більш надійна, ніж раніше система забезпечення конституційності й законності ухвалених правових актів. У чому полягає зміст діяльності Конституційного Суду України щодо тлумачення, її юридична природа? Це обумовлено тим, що, з одного боку, деякі інститути російського конституційного права мають більшу ступінь розробленості і, відповідно, можуть дати стимул для розробки проблем конституційного права України, з іншого - проведення порівняльного аналізу низки інститутів, зокрема інституту тлумачення норм Конституції та законів Конституційним Судом України та конституційними судами країн СНД, може сприяти виявленню і подоланню прогалин чинного законодавства, його вдосконаленню. конституція юридичний суд закон На теоретичному рівні питання, що стосуються діяльності конституційних судів, загальної теорії тлумачення права та проблеми тлумачення конституції, розглядалися у працях С.Розділ 1 "Поняття тлумачення Конституції і законів" складається з трьох підрозділів Уперше елементи радянської системи тлумачення Конституції зявляються в Конституції УСРР 1929 р., аналога Конституції СРСР 1924 р. Конституція УРСР 1937 р., повністю рецепіюючи положення союзної Конституції 1936 р., в остаточному вигляді сформувала радянську модель тлумачення Конституції, де функція тлумачення законів загалом і Конституції зокрема, належала Президії Верховної Ради України. 150 закріпила за Конституційним Судом України право офіційного тлумачення Конституції. Тлумачення Конституції України, законів України та інших актів здійснюється Конституційним Судом України також при вирішенні питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п.Дослідивши проблеми офіційного тлумачення норм Конституції та законів конституційними судами, можна зробити певні висновки. По-перше, під тлумаченням розуміють розумову діяльність, спрямовану на зясування суті правової норми, по-друге, тлумаченням називають розяснення норм права, по-третє, під тлумаченням розуміють зясування і розяснення правових норм. Відповідно до Конституції України право тлумачити нормативні акти мають Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України стосовно прийнятих ними актів. Системи тлумачення Конституції, що існують у країнах СНД, можна класифікувати залежно від органів, що його здійснюють: 1) країни, де існує спеціальний орган конституційного контролю, який здійснює тлумачення Конституції у формі спеціальної процедури (Азербайджан, Казахстан, Молдова, Узбекистан, Україна та Росія); 2) країни, де існує спеціальний орган конституційного контролю, але тлумачення здійснюється парламентом (Вірменія, Білорусія, Киргизстан, Таджикистан); 3) країна, де функцію конституційного правосуддя здійснює Президент Республіки (Туркменістан). Наприклад, установити, що Президент України, Парламент України і зїзд суддів призначають суддів Конституційного Суду України з числа осіб, яких внесено до відкритого списку претендентів на цю посаду.

Основний зміст

Дослідивши проблеми офіційного тлумачення норм Конституції та законів конституційними судами, можна зробити певні висновки.

Визначено, що судове тлумачення ? це особливий вид інтерпретаційної діяльності. У процесі тлумачення суд не тільки пізнає позитивне право, результат його інтерпретації повязаний з юридичною політикою держави. В юридичній науці термін "тлумачення права" вживається у трьох значеннях. По-перше, під тлумаченням розуміють розумову діяльність, спрямовану на зясування суті правової норми, по-друге, тлумаченням називають розяснення норм права, по-третє, під тлумаченням розуміють зясування і розяснення правових норм. На нашу думку, точка зору, відповідно до якої тлумачення - це не тільки зясування, а й розяснення норми права, є найбільш правильною. У конституційному законодавстві більшості країн СНД не міститься визначення поняття "тлумачення конституції і законів".

Зясовано, що тлумачення норм права - це інтелектуально-вольова діяльність субєктів, яка має обєктивний і субєктивний характер, спрямована на зясування та розяснення волі законодавця, матеріалізованій у нормі права, а також результати цієї діяльності. Правильне тлумачення всіма субєктами правозастосування сприяє однаковому застосуванню закону, а отже, зміцненню законності ? основного принципу будь-якої демократичної держави.

Під час тлумачення необхідно проводити розмежування між конституційно-правовими суперечками і суто політичними, які не мають правового характеру і, відповідно, не можуть бути вирішені відповідно до положень Конституції України.

Встановлено, що субєктами тлумачення є всі, хто застосовує закон: органи законодавчої і виконавчої влади, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридична обовязковість і компетентність неоднакові. Залежно від субєктів тлумачення має різні юридичні наслідки. Відповідно до Конституції України право тлумачити нормативні акти мають Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України стосовно прийнятих ними актів. Верховний Суд України і Вищий господарський суд України мають право давати розяснення з питань судової практики. Неофіційне тлумачення здійснюють наукові та навчальні юридичні установи, вчені, юрисконсульти, судді, прокурори, громадяни. Проте лише тлумачення Конституції і законів України, що здійснюється Конституційним Судом України, відповідно до Конституції України є офіційним, загальнообовязковим.

Обєктом офіційного тлумачення Конституційного Суду України є чинні Конституція та закони України, прийняті як до, так і після набуття чинності Конституцією України. Закони, які не набрали чинності, та закони, які втратили силу, офіційному тлумаченню Конституційним Судом України не підлягають.

Системи тлумачення Конституції, що існують у країнах СНД, можна класифікувати залежно від органів, що його здійснюють: 1) країни, де існує спеціальний орган конституційного контролю, який здійснює тлумачення Конституції у формі спеціальної процедури (Азербайджан, Казахстан, Молдова, Узбекистан, Україна та Росія); 2) країни, де існує спеціальний орган конституційного контролю, але тлумачення здійснюється парламентом (Вірменія, Білорусія, Киргизстан, Таджикистан); 3) країна, де функцію конституційного правосуддя здійснює Президент Республіки (Туркменістан).

Запропоновано змінити систему добору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України. Наприклад, установити, що Президент України, Парламент України і зїзд суддів призначають суддів Конституційного Суду України з числа осіб, яких внесено до відкритого списку претендентів на цю посаду. При цьому кандидат на таку посаду має бути спеціалістом у галузі конституційного права.

Доведено необхідність запровадження інституту конституційної скарги, суть якого полягає в наданні можливості громадянам України, відповідно до змісту ч. 3 ст. 8 Конституції України, безпосередньо звертатися до Конституційного Суду України в разі, якщо дії або бездіяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб призвели до порушення їх конституційних прав і свобод. Нині за чинним законодавством громадяни України, іноземці, особи без громадянства, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до Конституційного Суду України з конституційними зверненнями лише щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України. Звичайно, за таких умов навантаження на Конституційний Суд України зросте, однак, це можна буде вирішити. Наприклад, надавши суддям право розглядати такі справи у складі відповідної колегії.

Обґрунтовано доцільність передати повноваження тлумачити закони України органу державної влади, який їх приймає, - Верховній Раді України, що також сприятиме зменшенню навантаження на Конституційний Суд України. Конституційний Суд України повинен тлумачити, охороняти і оберігати Конституцію України. Для цього необхідно внести відповідні зміни до Конституції України, згідно з якими тлумачити Конституцію України має Конституційний Суд України, а повноваження щодо тлумачення законів закріпити за Верховною Радою України.

Суттєвим недоліком у роботі Конституційного Суду України є недостатня визначеність повноважень його Секретаріату. Саме він має здійснювати попередній відбір подань (звернень) і зазначати субєктам недоліки в цих документах, що сприятиме активізації роботи Конституційного Суду України. Саме так ця проблема вирішується в Росії. Це питання потребує додаткового врегулювання законодавством. Крім того, доцільно доповнити ст. 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" пунктом, в якому зазначалося б, що підставою для відмови в порушенні конституційного провадження є наявність раніше винесеного рішення за предметом подання (звернення), яке зберігає свою силу.

Констатовано, що під час тлумачення Конституції та законів України Конституційний Суд України використовує всі способи тлумачення в сукупності. Межі тлумачення Конституції України обмежені колом субєктів, що мають право її офіційного тлумачення, а також власними правовими позиціями Конституційного Суду України, сформульованими в раніше ухвалених рішеннях. Він не вправі змінювати їх на власний розсуд. Межі судового тлумачення, а також правоутворюючий характер судової інтерпретації, що здійснюється конституційними судами, обумовлюють вирішення таких політико-правових проблем, які знаходяться в діапазоні між правом і політикою. У звязку з цим зростає значення вироблення правових механізмів мінімізації судових інтерпретаційних помилок.

Запропоновано два різних механізми мінімізації таких помилок: 1) інституціональний - припускає створення законодавцем таких судових процедур, які дозволили б гнучко й поступово змінювати правові позиції Конституційного Суду України;

2) самообмежувальний - повинен ґрунтуватися на виробленні конституційними судами процесуальних правил і прийомів, що дозволяють ще на стадії прийняття звернень щодо тлумачення проводити їх відбір.

Встановлено, що в розясненні норми права, яка тлумачиться, можуть міститися нові положення, що відсутні в нормі, але отримані у процесі її тлумачення, та що заповнюють прогалини правового регулювання. Це, у свою чергу, дозволяє, на наш погляд, віднести акти тлумачення до джерел права.

Рішення Конституційного Суду України з питань тлумачення Конституції та законів України мають юридичну силу, рівнозначну силі конституційних норм, що розяснюються. Застосування норм Конституції України неможливо у відриві від розяснень, даних Конституційним Судом України. Рішення Конституційного Суду слугують судовими прецедентами при вирішенні ним аналогічних справ у майбутньому. У таких випадках Конституційний Суд відмовляє в розгляді скарги й припиняє провадження у справі.

Рішення Конституційного Суду України рівною мірою є обовязковими до виконання, діють безпосередньо і не потребують підтвердження з боку будь-яких органів державної влади, посадових та службових осіб. Проте нині мають місце факти ігнорування окремих його рішень. Тому, на нашу думку, доцільно було б передбачити відповідальність за невиконання рішень Конституційного Суду України, зокрема конституційно-правову. Йдеться про можливість прийняття в Україні Закону про виконання рішень Конституційного Суду України. Доцільним є вдосконалення механізмів виконання вказаних рішень, що регламентуються відповідними процесуальними кодексами України, законами України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р., "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 р., "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. тощо, а також визначення на рівні окремих статусних законів - про Кабінет Міністрів України, про Президента України, про Регламент Верховної Ради України - дій цих органів щодо виконання рішень Конституційного Суду України.

1. Кадикало О. І. Проблеми тлумачення норм права в умовах розвитку української державності / О. І. Кадикало // Наук. вісн. Львів. юрид. ін-ту. - 2005. - № 2. - С. 212-218. ? (Серія юридична).

2. Кадикало О. І. Щодо визначення субєктів тлумачення правових норм / О. І. Кадикало // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: зб. наук. ст. - 2006. - Вип. XVII. - С. 9-14.

3. Кадикало О. І. Межі тлумачення норм Конституції і законів Конституційним Судом України / О. І. Кадикало // Судова апеляція. - 2007. - № 4 (9). - С. 12-16.

4. Кадикало О. І. Правова природа актів Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України / О. І. Кадикало // Судова апеляція. ? 2008. ? № 4(9). ? С. 23-27.

5. Кадикало О. І. Тлумачення як функція конституційних судів / О. І. Кадикало // Часопис Київ. ун-ту права. ? 2009. ? № 2. ? С. 10-16.

Размещено на .ru