Односторонні правочини в цивільному праві - Автореферат

Як наслідок, виникає необхідність створення сучасної концепції односторонніх правочинів, розроблення їх класифікацій, визначення їх основних та додаткових ознак та встановлення місця односторонніх правочинів у системі юридичних фактів. Вирішення цих проблем, по-перше, дасть змогу більш точно визначити поняття одностороннього правочину, і по-друге, висвітлити правову природу та особливості окремих видів односторонніх правочинів. Ці питання стосуються, зокрема: визначення поняття одностороннього правочину, співвідношення одностороннього правочину та договору, видів односторонніх правочинів, свободи одностороннього правочину та ряд інших. Метою дисертаційного дослідження є зясування поняття односторонніх правочинів, їх значення у сучасних умовах, розкриття їх правової природи, визначення рис, що дозволяють відмежувати односторонні правочини від суміжних понять. порівняльно-правовий метод дозволив встановити особливості правового регулювання вчинення односторонніх правочинів у вітчизняному законодавстві у порівнянні з законодавством інших держав, а також визначити розмежувальні ознаки односторонніх правочинів та договорів."Поняття та правова природа односторонніх правочинів" складається із 3-х підрозділів, присвячених поняттю односторонніх правочинів, їх місцю у системі юридичних фактів та класифікаціям односторонніх правочинів. "Односторонні правочини в системі правочинів" розглядається співвідношення одностороннього правочину та договору як складових більш загального поняття - "правочин". Вказана ознака має кілька елементів: 1) узгодженість волі осіб, яка полягає в тому, що в односторонніх правочинах волі субєктів не завжди узгоджуються, у той час як у договорах таке узгодження є необхідним; 2) відсутність домовленості між субєктами односторонніх правочинів; 3) спрямованість волі осіб у односторонніх правочинах на настання окремих правових наслідків, у той час як у договорах волевиявлення сторін спрямовані на настання спільного правового наслідку; 4) самостійність односторонніх правочинів, тобто створення кожним з них своїх правових наслідків, а волевиявлення сторін у договорі створюють спільні правові наслідки. Принцип свободи уповноважую чого одностороннього правочину означає право учасників цивільного обороту самостійно: вирішувати питання щодо вчинення одностороннього правочину; вчиняти односторонні правочини, які хоча не передбачені чинним законодавством, проте і не суперечать його основним принципам; визначати вид одностороннього правочину; визначати коло осіб, яких уповноважує односторонній правочин, або встановлювати, що односторонній правочин спрямований до невизначеного кола осіб. Зокрема, в роботі проводиться класифікація односторонніх правочинів: за критерієм характеру правових наслідків, що виникають внаслідок вчинення правочину для інших осіб - на уповноважуючи та зобовязуючі; за критерієм визначеності особи, до якої звернений односторонній правочин - на такі, що звернені до конкретно-визначеної особи, і такі, що звернені до всіх і кожного; за критерієм необхідності сприйняття одностороннього правочину іншими особами - на такі, що потребують і не потребують сприйняття іншими особами; залежно від того, яке місце у юридичному складі займають односторонні правочини, вони можуть бути класифіковані - на основні та допоміжні; залежно від того, які правові наслідки вони створюють - на правоутворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі; за критерієм залежності дійсності одностороннього правочину від підстави правочину або каузи - на каузальні (матеріальні) й абстрактні.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні правової природи односторонніх правочинів, розробки їх класифікацій та визначення окремих видів юридичних фактів як односторонніх правочинів. Особа вчиняє односторонні правочини, керуючись своєю власною волею. Тому при дослідженні односторонніх правочинів можна запровадити поняття "учасник одностороннього правочину" як більш загальної категорії, ніж термін "сторона одностороннього правочину". Учасниками одностороннього правочину мають визнаватися: а) сторона одностороннього правочину і б) особи, які не є стороною одностороннього правочину, проте права або обовязки яких виникають, змінюються, припиняються одностороннім правочином. Принцип свободи одностороннього правочину полягає у праві учасників цивільного обороту самостійно вирішувати питання щодо вчинення одностороннього правочину; самостійності субєкта у визначенні виду одностороннього правочину, який він планує вчинити; свободі визначати коло осіб, яких уповноважує односторонній правочин, або визначати, що односторонній правочин спрямований до невизначеного кола осіб; можливості вчиняти односторонні правочини, які хоча не передбачені чинним законодавством, проте і не суперечать його основним принципам.

1. Основний зміст роботи