Одержання високоврожайних і скоростиглих сортів та гібридів соняшника - Дипломная работа

Вступ Соняшник займає важливе місце в харчуванні людей. Високий вміст олії у насінні соняшнику характеризує його як високо олійну культурну рослину. В групі олійних культур соняшник за площею посівів посідає друге місце в світі після сої. Різко збільшилися ресурси олії та виробництво макухи і шроту, підвищилося споживання олії у порівнянні з продуктами тваринництва, які містять велику кількість речовин, що негативно впливають на здоров’я людини і є причиною серцево-судинних захворювань [27]. В олії соняшника містяться біологічно активні речовини - фосфатиди, жиророзчинні вітаміни й провітаміни А, Д, Е. Вміст токоферолів (вітамін Е) досягає 60-80 мг% фосфоліпідів 0,7-1,0%, з яких є найбільш цінними для харчових і технічних потреб. Серед жирних кислот соняшникової олії основними є лінолева та олеїнова. В Україні соняшник є основною олійною культурою для одержання олії, яка представляє собою високоякісний продукт із високим рівнем калорійності і широко використовується в харчовій та консервній промисловості. Слід звернути увагу на те, що потенціал соняшника в зоні Лісостепу та Поліссі України далеко не використанні. На сьогодні зусилля вчених спрямовані на удосконалення технології вирощування цієї культури, на виведення скоростиглих сортів та гібридів, які забезпечать розширення зон вирощування [63]. Актуальність. Проведення дослідів, обробка експериментальних даних, аналіз літературних джерел виконано самостійно автором роботи Тема дипломної роботи пов‘язана з темою: «Одержання високоврожайних і скоростиглих сортів та гібридів соняшника», якою займається кафедра рослинництва. соняшник вирощування сівба математичний 1. Олія представляє собою найбільш економічну форму запасної поживної речовини. В олії сучасних сортів соняшника частка лінолевої кислоти складає 55-60%, олеїнової - 30-35% суми всіх жирних кислот. Соняшникова олія найбагатша на цю сполуку з усіх рослинних олій (після олії з волоського горіха, де вміст лінолевої кислоти становить 75%). При переробці насіння на олію пресовим способом як сторонній продукт одержують макуху (33%), переробка насіння екстракційним шляхом дає сторонній продукт шрот (35%). Він є важливим компонентом при виробництві різних комбікормів. Пектин, який одержують із кошиків, широко використовується в кондитерській промисловості. Соняшник використовує вологу і поживні речовини з великого об’єму ґрунту, що недосяжно багатьом іншим рослинам [31]. Перший ярус бічних коренів утворюється близько від поверхні, на відстані 3 - 10 см., вони спочатку ростуть горизонтально, а на відстані - 40 см від кореня заглиблюється і йдуть паралельно головному кореню, проникаючи на глибину 50-70 см. Краї листків зубчасті. Особливості формування листків різних ярусів рослини соняшника вивчались Дорджиєвою В.І. [20]. У деяких форм черешки, нерви і краї листків мають фіолетовий відтінок, що є важливою сортовою ознакою. Насіння соняшнику має здатність проростати при відносно низьких температурах 3 - 5° градусів С. У дослідах Гусєвої Т.Е. [63] навіть при короткочасному підвищенні температури до 35-37°С в період бутонізації - цвітіння різко знизилась продуктивність і крупність насіння соняшнику, а при високій температурі в період появи кошику технічної стиглості, в два рази знижувалася продуктивність рослин, а олійність насіння - на 10.1%. Для утворення врожаю, соняшник витрачає багато поживних речовин, значно більше, ніж озима пшениця та інші зернові культури. Рівень родючості залежить від механічного складу ґрунту, агрономічних властивостей, які, у свою чергу, зумовлені як ґрунтоутворювальними процесами, так і технологіями вирощування сільськогосподарських культур. Найбільшу їх кількість залишають багаторічні трави. Згідно з класифікацією, розробленою Д.М. Прянишниковим, виділено чотири основних принципи чергування культур в сівозміні: хімічний полягає в залежності умов живлення від правильного впливу чергування культур на структуру, фізичні властивості та вологість ґрунту; фізичний, при якому передбачається вивчення впливу правильного чергування культур на структуру, фізичні властивості та вологість ґрунту; біологічний, який має найістотніше значення при вирощуванні соняшнику і розміщенні його в сівозміні, береться до уваги також шкодочинність шкідників, хвороб та бурянів; економічний, при якому значення мають організаційно-господарські аспекти сівозміни. Бондаренко Ю. і Шонцу Г. [66] показали, що урожайність насіння соняшнику, що висівався після цукрових буряків, була на 6,4 ц/га нижче у порівнянні з попередником - кукурудзою.