Обсяги та механізми лізингового інвестування в аграрний сектор України - Реферат

За економічної кризи більшість підприємств України неспроможна власними коштами здійснювати технічне оновлення виробництва. Відтак виникає обєктивна необхідність розвитку лізингового бізнесу, що уможливлює залучення приватних інвестицій для фінансової підтримки підприємств, особливо у сфері малого та середнього бізнесу. Термін «лізинг» походить від англійського дієслова «to lease», що означає «брати в оренду». Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізингоодержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі. Субєктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора - лізингодавець, позичальника - лізингоодержувач.Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Види лізингу: 1.Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій: · фінансовий лізинг.-. це лізинг, що передбачає набуття лізингодавцем у власність речі (устаткуванн, обладнання) у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передання її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі); · оперативний лізинг - це такий вид лізингу, що передбачає передання лізингодавцем належного йому індивідуально визначеного майна, що використовується як виробничі (основні) фонди, у користування лізингоодержувачеві на визначений строк, але не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) з умовою технічного обслуговування та ремонту майна його виробником (продавцем) та без права на викуп предмета лізингу[4]. 2.За критерієм участі лізингоодержувача у визначенні продавця (виробника) та специфікації предмета лізингу розрізняється: · прямий лізинг - передбачає передання на умовах лізингу майна, що належить лізингодавцеві на праві власності і було набуте ним без попередньої домовденості із лізингоодержувачем4 3.За формою здійснення розрізняється: · зворотний лізинг - передбачає набуття лізингодавцем майна виробника і передачу цього майна (виробникові) у лізинг;На сьогоднішній день ринок лізингових послуг перебуває на стадії становлення, і очевидним є необхідність збільшення обсягів лізингових операцій, оскільки багато вітчизняних підприємств характеризуються несприятливим станом матеріально-технічної бази (значна питома вага морально застарілої техніки та обладнання, низька ефективність їх використання, незабезпеченість запасними частинами тощо). Проте, темп росту лізингового ринку в Україні не відповідає потребам економіки в цілому: потреба в лізингу для оновлення основних засобів підприємств країни в 70 разів перевищує реальний обсяг ринку лізингу. Оцінка обсягів ринку лізингу може базуватися на кількох показниках: · загальній вартості активів, що були надані в лізинг упродовж року; Більшість експертів вважають, що проблема розвитку лізингу в Україні лежить у трьох площинах: удосконалення законодавчої бази, зменшення податкового тиску на підприємства, здешевлення та покращення умов користування кредитними ресурсами. З метою активізації розвитку лізингу в аграрний сектор Україні доцільно провести комплекс заходів, який передбачатиме: створення сприятливої законодавчої бази для субєктів лізингової діяльності, розвиток механізму сублізингу, удосконалення системи оподаткування, кредитування, амортизації; розширення структур лізингу, урізноманітнення джерел фінансування лізингу (приватний капітал); зниження вартості кредитних ресурсів, для забезпечення ефективності лізингових операцій; розвиток системи гарантій, щоб уникнути будь-якої застави при лізингу; зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди; надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування; створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні підприємств; організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування; розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг та ін.Підприємство-лізингоодержувач також здобуває дуже суттєві переваги: · лізинг дає змогу на 100% фінансувати придбання основних фондів на відміну від банківського кредиту, де фінансовими ресурсами забезпечується тільки 60-70% їхньої вартості; · підприємству простіше отримати м

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи лізингу

2. Обсяги лізингового інвестування в аграрний сектор України

3. Механізм лізингового інвестування в аграрний сектор України

4. Стан та майбутній розвиток лізингового інвестування в аграрному секторі України

Висновок

Список використаних джерел