Порівняльне дослідження первинного та вторинного нічного енурезу. Прояви дисфункціонального сечовипускання у дітей. Симптоми циститу і діабету. Інтерпретація результатів загального аналізу сечі. Медикаментозні та нефармакологічні заходи лікування хвороби.
З віком частота енурезу зменшується: у віці 5 років 23% дітей мають нічний енурез, у віці 7 років - 10%, 10 років - 4%, 18 років і більше - приблизно 1-2%. У невеликої групи пацієнтів з первинним нічним енурезом виявлено знижену або взагалі відсутню здатність до прокидання у відповідь на переповнення сечового міхура та неінгібовані скорочення сечового міхура перед сечовипусканням (тобто енурез, повязаний з детрузором). Якщо один або обоє батьків мали енурез у дитинстві, частота цього захворювання в дітей становить відповідно 44 і 77%; для порівняння: енурез трапляється тільки в 15% дітей з неускладненим сімейним анамнезом (Fritz G. et al., 2004). У дітей з первинним нічним енурезом, особливо віком понад 10 років, проблеми з поведінкою бувають нечасто; вони більш поширені в дітей з денним нетриманням сечі та трапляються в 7 разів частіше в дітей з вторинним енурезом. Під час збору анамнезу слід звернути увагу на початок, тривалість та тяжкість клінічних проявів енурезу; наявність нетримання сечі вдень, закрепів, неврологічних симптомів та розладів з боку сечостатевої системи; ускладнений сімейний анамнез щодо енурезу; детальний опис попереднього лікування.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
