Обставини, що звільняють від обов’язку відшкодувати завдану шкоду, у вітчизняному праві та за принципами європейського деліктного права - Статья

Наприклад, у книзі VI «Позадоговірна відповідальність, що виникає із заподіяння шкоди іншій особі» Принципів, дефініцій та модельних правил європейського приватного права (Проекту спільної системи підходів; далі - DCFR) [1] підставам звільнення від відповідальності за вчинення делікту присвячена окрема глава (гл. При цьому будемо виходити з того, що реалізацію функцій цивільно-правової відповідальності забезпечує правовий механізм (сукупність правових засобів), загальна структура якого включає: 1) встановлені законом форми примусового (у судовому порядку або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом) чи добровільного з боку боржника виконання покладеного на нього обовязку з відшкодування завданої кредиторові шкоди, а також свободу волевиявлення потерпілої сторони щодо застосування відповідних способів захисту субєктивних цивільних прав; 2) визначення у законодавстві порушення субєктивного цивільного права як підстави цивільної відповідальності та закріплення загального переліку її умов, що можуть змінюватися залежно від особливостей застосування конкретних санкцій та допустимого розсуду сторін договірних правовідносин (зокрема, з виключенням у встановлених законом чи передбачених договором випадках вини зі складу спеціальних умов відповідальності); 3) передбачені у законодавстві види і конкретні санкції (заходи) цивільно-правової відповідальності (договірна, позадоговірна; часткова, солідарна, субсидіарна; відшкодування збитків, стягнення неустойки, процентів річних за прострочення виконання грошового зобовязання та інфляційних втрат кредитора, втрата завдатку чи сплата його подвійної суми, разова грошова компенсація за порушення прав інтелектуальної власності та компенсація моральної шкоди); 4) закріплення як загального правила у договірній відповідальності, а в окремих випадках також і в нормах деліктного права так званої відповідальності за дії третіх осіб; 5) утвердження принципів повного відшкодування завданої шкоди і вини як загальних засад цивільно-правової відповідальності, дія яких може видозмінюватися або обмежуватися у окремих видах охоронних правовідносин [3, c. Річ у тім, що згадані обставини є свого роду зворотним боком підстав та умов цивільної відповідальності, тому що охоплюють юридичні факти та окремі правові характеристики поведінки безпосереднього правопорушника і потерпілої особи, які, попри наявне порушення її субєктивного цивільного права: а) демонструють відсутність принаймні однієї з нормативних, правосубєктних, юридико-фактичних, процесуальних підстав, обєктивних або субєктивної умов відповідальності боржника; б) зумовлюють надання правового значення: спеціальній, відмінній від загального порядку застосування конкретної санкції, юридичній кваліфікації поведінки сторін порушених регулятивних відносин, наслідків їхніх дій чи бездіяльності; певним спеціально зазначеним у законодавстві юридичним фактам. Врешті-решт, всі вищезгадані юридичні факти та правові характеристики набувають значення обставин, що звільняють від цивільної відповідальності, оскільки їх виявлення засвідчує: а) неприпустимість її застосування (повністю чи у певному обсязі) за даних обставин з огляду на міркування справедливості, розумності, добросовісності; б) неможливість реалізації притаманних цьому правовому засобу компенсаційної та превентивної функцій, а звідси й недоцільність покладання на учасника цивільних відносин обовязку з відшкодування шкоди, завданої потерпілій особі ним або особою, за дії якої він відповідає. У контексті визначення підстав для звільнення від цивільно-правової відповідальності або зменшення її розміру вищезгадані принципи зумовлюють урахування таких, зокрема, обставин: справедливість - правомірності заподіяння шкоди у ситуаціях необхідної оборони, крайньої необхідності, реалізації спеціального повноваження або правомірно наданого самим потерпілим дозволу на заподіяння шкоди; розумність - відсутності належного причинно-наслідкового звязку між діями зобовязаної особи і завданою шкодою у разі вирішального впливу обставин непереборної сили, а також необхідність визначення питомої ваги повязаних з різними особами або обставинами чинників заподіяння шкоди; добросовісність - урахування власної вини (її ступеня) потерпілого у завданих йому втратах.