ОБСЄ у зміцненні миру і стабільності на Євразійському просторі - Автореферат

Актуальність теми дослідження визначається відсутністю чіткої градації повноважень і сфер відповідальності множини інтеграційних формувань на трансатлантичному просторі, суперечностями в оцінках їх рольової функції. Цим обумовлюється особливе значення наукового аналізу програм і діяльності Організації з безпеки й співробітництва в Європі (ОБСЄ), щодо місця якої в системі європейського процесу також існують видимі розходження. Виходимо з концепту історизму: це означає, що з 90-х років ОБСЄ стає унікальним форумом у сфері контролю над озброєннями, зміцнення довіри у військовій галузі, усталення континентальної безпеки: були підписані численні договори, які переносять окремі категорії військової сфери в поточну політику 55 держав-членів ОБСЄ. ОБСЄ виступає практично єдиною трансатлантичною структурою безпеки, де Україна має повноправне членство. Проголошена мета обумовлює більш конкретні завдання: визначити концептуальні засади, внутрішні та зовнішні чинники функціонування ОБСЄ; встановити відповідність фактичного місця ОБСЄ задекларованим нею положенням; визначити співвідношення ОБСЄ щодо інших структур безпеки на європейському континенті, її роль після розширення НАТО та ЄС; уточнити причини зростаючої важливості процесу подальшого становлення ОБСЄ як всеохоплюючої організації безпеки; зясувати сутнісні і формальні проблеми в діяльності ОБСЄ, що заважають підвищенню її ефективності; сформулювати пропозиції щодо удосконалення процесу ОБСЄ.У вступі обґрунтовується наукова актуальність теми, визначаються обєкт, предмет, мета і завдання дослідження, встановлюється звязок з науковими програмами і планами, висвітлюються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, а також апробація висновків дисертації. Наукові роботи, що слугували базою цього дослідження, розподіляються автором на декілька груп за предметом вивчення: а) загальнотеоретичні роботи, присвячені проблемі європейської інтеграції в контексті забезпечення миру та стабільності; б) роботи, що досліджують проблеми європейської регіональної стабільності. До другої половини 90-х років такі дослідження переважно виходили з уявлення про європейську стабільність як продовження стабільності глобальної, відокремлено від глобального рівня розглядалися лише певні фрагменти регіональної структури; в) історико-політичні дослідження, що розглядають процес створення НБСЄ, її трансформації в ОБСЄ та еволюцію військово-політичного виміру європейської регіональної структури. Цими проблемами плідно займаються українські вчені Г.М.Перепелиця, Б.О.Парахонський С.О.Шергін, В.П.Кириченко, Є.Є.Камінський, П.М.Рудяков, С.В.Юрченко, Б.М.Гончар, Б.І.Гуменюк, В.А.Манжола та інші Ними підкреслюється необхідність переоцінки такої найважливішої категорії теорії міжнародних відносин, як безпека. Активна участь українських науковців та дипломатів у розробці досить нової ідеї Євразійського простору безпеки дає можливість не тільки імплементувати пропозиції інших європейських країн, а й виробити політично-дипломатичну стратегію нашої країни, що дозволить йти не шляхом апеляцій до європейських політиків максимально врахувати наші інтереси, а прямо використати їхні сталі концепції, інтереси та погляди.Гельсінкський процес початково являв собою довгострокову інституціалізацію НБСЄ та її творче адаптування до поточних реалій європейської політики й безпеки. “третього кошику” НБСЄ (контакти між людьми, інформація, культура і освіта); на наступній стадії, у 1986-1992 рр., місце людського виміру посіли військові аспекти безпеки (заходи зміцнення довіри й безпеки, договори ЗЗСЄ та про відкрите небо тощо). ОБСЄ практикує всеосяжний підхід до безпеки, базуючись на її розумінні як цілісної категорії з виразним акцентом на попередженні й полагодженні конфліктів через участь на всіх стадіях розвитку конфліктів. Згадані формулювання визначають центральну роль ОБСЄ як системоутворюючого форуму європейського розвитку, інструменту обєднання зусиль держав трансатлантичного терену у вирішенні проблем безпеки. При цьому вони будуть здатні виконувати свої функції, відвертаючи або обмежуючи регіональні чи локальні конфлікти, з урахуванням низки умов: а) існуюча багатоярусна система не має призвести до появи різних рівнів безпеки в Європі; б) залучення США до європейської безпеки в якості одного з її компонентів є неминучим, оскільки будь-яка нестабільність в Європі негативно впливає на національні інтереси США; в) найбільшою військовою потугою в Європі залишається Росія, відтак вироблення і практичне впровадження концепції кооперативної безпеки є неможливим без розбудови всеохоплюючого співробітництва і партнерства як блокових, так і позаблокових держав, з РФ; г) спільна система політико-гуманітарних цінностей та “кодекс поведінки”, маючи велике корпоративне значення в рамках самої ОБСЄ, відіграють суттєву практичну роль у запровадженні кооперативної безпеки, загалом.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ