Обрядові аспекти народної лікувальної практики слов’янського населення Південно-Західної України - Автореферат

На підставі широкого кола письмових та польових джерел досліджуються такі проблеми як: роль та умови побутування в традиційній культурі лікувального ритуалу, а також його трансформація; положення народних лікарів в традиційній культурі; здоровя та хвороби (їх профілактика) в контексті традиційної культури. Разом з цим досліджена структура лікувального ритуалу, його складові, а також роль, яку він відігравав в традиційній культурі українців, росіян та болгар Південно-Західної України. Ключові слова: українці, росіяни, болгари, обряд, ритуал, народна медицина, лікувальний обряд, здоровя, хвороба, знахар. Such problems as part and conditions of the existence the medicine rituals in traditional culture, its transformations, the position of folk doctors in traditional culture, categories of the health and the illness are researched on the basis of a wide range of written and field sources. Предметом нашого дослідження є народна медицина, яка визначається як галузь традиційних знань, повязаних з підтриманням фізичного та психічного здоровя людини, що включає в себе уявлення про хвороби, їх виникнення, лікування та профілактику.В першому розділі “Історіографія та джерела” висвітлюється історія дослідження народної медицини, а також історіографія підходів стосовно природи обрядовості. Перший з них - період ХІ - початку XIX ст. було розглянуто в підрозділі “Доба накопичення знань про народну медицину”. Вони залишили чимало цінних відомостей про практику епідеміології, про засоби й методи боротьби народу з інфекційними захворюваннями, епідеміями чуми, холери, цинги. Історіографічний аналіз виявив три основні напрямки розвитку цієї галузі: 1) систематизація матеріалів, зібраних попередниками; 2) збір нових матеріалів та розробка програм для опису традиційного комплексу народних знань; 3) здійснення перших спроб теоретичного осмислення деяких проблем (етіологія хвороб, статус народного лікаря, класифікація народних методів лікування, замовлянь тощо). Як свідчить історіографічний аналіз наукових студій останньої третини XIX-початку XX ст., в цей період матеріали з народної медицини дуже часто залучалися до вирішення теоретичних питань народознавства.В першому підрозділі “Структурні складові лікувального обряду” було досліджено варіативність лікувального обряду та його складових (час, місце проведення, семантичне наповнення) серед українців, росіян та болгар регіону. Для українців та росіян важливим був також день тижня, в який проводилось лікування, залежно від статі хворого. Нами зафіксовано, що у більшості випадків серед словян лікувальні дії проводились в місцях з символікою межі - у одвірках (українці, уроки), біля печі (всі захворювання) чи в самій печі (українці, сухоти), на даху біля димаря (болгари, урама), біля паркану (виливали воду після лікування більшості хвороб), біля воріт (українці, крикливиці), на роздоріжжях (викидали речі після лікування бородавок). Іноді обряд відбувався за межами хати чи села - в лазні (росіяни, бішиха), у курнику (росіяни, українці, крикливиці), на цвинтарі (росіяни, важкі дитячі захворювання), біля річки (болгари, холера, лихоманка). При лікуванні багатьох хвороб болгари, наприклад, використовували такий метод як вимірювання хворого (знахарка міряла ліктем одяг хворої людини), в той час як серед українців та росіян цей спосіб вже практично вийшов з вжитку.

1. СТИСЛИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ