Образотворче мистецтво як чинник національного виховання особистості (українознавчий аналіз) - Автореферат

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в сучасних умовах динамічних ринкових змін, суспільних трансформацій, поглиблення міжнаціональних суперечностей та глобалізаційних процесів, проблема національного виховання особистості набуває особливої актуальності. Це передбачає залучення культурно-мистецьких цінностей українства у сферу виховної практики, ефективне використання наявних та розробку нових засобів, форм і методів якісного вдосконалення системи національного виховання в Україні. Тому через цілеспрямовано організовані системні виховні впливи на особистість, оптимально використовуючи потенціал виховних можливостей мистецтва, можна сприяти повноцінному засвоєнню особистістю цілісного світогляду, національного образу світу, духовного досвіду українства, морально-етичних норм, патріотичних настанов, гуманістичних ідеалів, національних та загальнолюдських цінностей. Образотворче мистецтво здатне унаочнено фіксувати національне буття українства в різних просторових і часових межах, уможливлюючи дію інформаційно-мистецького ланцюжка: суспільство певної історичної доби - художник - твір мистецтва - реципієнт, та опосередковуючи процеси накопичення, закріплення й трансляції найважливіших культурних, художніх та національних цінностей протягом кількох епох. проаналізувати процес розвитку українських мистецьких традицій і специфіку накопичення виховного та патріотичного потенціалу образотворчого мистецтва в українських художньо-просвітницьких і громадсько-мистецьких практиках XVI - початку XX ст.;У першому розділі “Теоретико-методологічні проблеми аналізу образотворчого мистецтва як чинника національного виховання особистості” аналізується ступінь наукової розробленості поставленої проблеми, висвітлюються існуючі концептуальні підходи до вивчення національного виховання особистості, специфіка образотворчого мистецтва як виховного чинника в історії філософської думки та сьогоденних теоретичних розробках, необхідність формування цілісної особистості в умовах сучасних демократичних та ринкових трансформацій. Каталізатором розвитку теорії і практики національного виховання молоді стало поширення ідеї про рівність і свободу всіх народів (в кінці XVIII - на початку ХІХ ст.), що викликало потужні національно-визвольні рухи, сприяло створенню національно-культурних та національно-політичних обєднань, які мали за мету визволення і розвиток своїх націй. Ідеї свободи, незалежності, звільнення від соціального гніту, утвердження визвольного козацького руху як могутньої громадсько-політичної сили сприяли піднесенню патріотичних почуттів українців. Сучасна українська філософська антропологія, філософія освіти та філософія виховання зорієнтовують суспільство на побудову цілісної системи національного виховання, спрямованої на формування ініціативної, відповідальної, духовно багатої особистості з почуттям власної гідності, розвинутою творчою активністю та критичним мисленням, однак в Україні досі не існує чіткої концепції національного виховання. Началом, конституюючим особистість, є духовне буття, яке звязує особистість з нацією, суспільством, усім людським родом в його часово-просторовому та культурно-історичному розгортанні.Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що необхідною умовою утвердження української державності й розвитку української національної культури як квінтесенції життєдіяльних сил нації є становлення цілісної особистості, що здійснюється через систему національного виховання. Кінцевим результатом національного виховання має бути цілісна особистість як повноправний, самостійний і творчий субєкт суспільного й громадського життя, що відчуває свою співпричетність до української національної культури, ідентифікує себе з українською нацією та реалізує свої потенційні можливості на благо України. Адже українське образотворче мистецтво як засіб національного виховання особистості має кілька переваг: 1) воно репрезентує ціннісно-смисловий вимір національного буття українства, поєднуючи художньо-естетичні й національні цінності; 2) його мова є універсальною; 3) воно унаочнює історичне буття українського народу, містить “культурно закодований” етнографічний, морально-етичний і суспільно-політичний матеріал; тут змальовані відомі постаті української історії, науки і культури, образно змодельовані вікопомні історичні події, героїчні вчинки, переможні битви та драматичні ситуації українського буття; 4) воно відображає духовні звязки особистості з нацією, а також духовну єдність і наступність поколінь; 5) для нього характерна як образно-символічна, так і ціннісно-смислова атрибуція національних цінностей та ідеалів, що уможливлює створення образно-смислової опори для національного виховання особистості. Отже, українське образотворче мистецтво як засіб національного виховання особистості може виконувати ролі: медіатора (посередника) між культурно-історичним досвідом нації та особистістю; конденсатора (згущувача) ідей, образів, символів, цінностей, смислів тощо; транслятора (підсилювача і передавача) культурно-історичн

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ