Образи соціального порядку в сучасних теоріях глобалізації - Автореферат

Таким чином, сучасний соціолог, який досліджує глобалізацію, опиняється в ситуації невизначеності, оскільки глобалізацію, з одного боку, інтерпретують як ефемерний епіфеномен, котрий не має самостійного онтологічного й пізнавального значення, а з іншого - як самостійне емерджентне утворення, що є незалежним джерелом причинності і постає як важливий стимул розвитку соціологічної теорії. Саме тому дане дисертаційне дослідження присвячене розробці теоретичних засад інтеграції теорій глобалізації в систему сучасного соціологічного знання, адже наявне соціологічне знання виявляється недостатнім для наукової рефлексії з приводу структур, процесів, явищ та дій соціальних субєктів, що виникають на глобальному рівні. Таким чином, в соціологічній теорії виникли такі концептуальні питання: (1) який окремий соціологічний сенс можна вкласти у сформоване за межами соціології поняття глобалізації, щоб зробити його ефективним засобом аналізу трансформаційних процесів сучасності; (2) яким є пізнавальний статус класичних соціологічних теорій для вивчення процесів сучасності з огляду на зміни, принесені глобалізацією. Ці два питання є аспектами важливої наукової проблеми, котра полягає в невідповідності концептуальних засад і понятійно-категоріального апарату соціології для вивчення процесу глобалізації та тенденцій становлення глобального соціального порядку. Актуальність дослідження за окресленими вище напрямками випливає із таких міркувань: (1) попри надзвичайно широкий ужиток і значущість, якою наділяють глобалізацію, вона досі не є соціологічно кодифікованим поняттям, узгодженим із концептуальним апаратом і теоретичним доробком цієї дисципліни; (2) затяжний брак адаптації та згоди навколо цього поняття в соціології загрожує фрагментацією соціологічної діяльності на методологічному та теоретичному рівнях.У першому розділі «Сучасна наукова концептуалізація глобалізації» автор дисертації концептуалізує міждисциплінарне поле дослідження транссуспільних практик, до якого належать сучасні теорії глобалізації, а також теорії модернізації, імперіалізму та неоімперіалізму, теорії залежності, світосистемний аналіз і соціологічні теорії міжнародних відносин. На основі проведеного аналітичного огляду наукових дискусій щодо глобалізації автор дисертації констатує брак згоди з приводу значення і навіть визначення цього процесу. Виходячи з виявлених розбіжностей, дисертант пропонує висунути такі вимоги до операціонального визначення глобалізації: (1) визначення глобалізації повинне стосуватися процесу, що відсилає до планети в цілому (щоб не сплутуватися із поняттями на базі морфеми «світ», широко використовуваної у світосистемному аналізі); (2) воно повинне забезпечувати можливість однозначного відокремлення глобалізації від суміжних або схожих суспільних процесів (зокрема постання національних держав) та (3) задавати чіткі контури процесу: його початок і періодизацію. Розглядаючи різні підходи до періодизації глобалізації, дисертант полемізує з їх авторами та критикує їхні пропозиції на підставі таких зауважень: (1) автори періодизацій розглядають різні галузеві глобалізації, котрі часто мають різні темпи і траєкторії; (2) вони виходять із певних припущень про «ідеальний тип» глобалізації, вибудовуючи його часто через екстраполяцію внутрішньонаціонального порядку на глобальну арену, тобто вважають, що глобалізація має наперед визначений напрям розвитку; (3) прибічники різних підходів звертаються до різних критеріїв - обєктивістського або субєктивістського, - котрі можуть давати розбіжні результати; та (4) різні трактування лексичної основи терміна «глобалізація»: розуміючи «глоб» як «світ», одні дослідники вбачають глобалізацію в світосистемах будь-якого розміру, тоді як інші наполягають, що глобалізація повинна неодмінно стосуватися планети в цілому. Відтак на основі розглянутих підходів до періодизації глобалізації та зясованих причин розбіжностей між ними в дисертації зроблено такий висновок: з огляду на агентну та галузеву множинність глобалізації останніх пяти століть, згода щодо її періодизації не буде досягнута, якщо тільки не обрати за основу періодизації постання комунікаційної інфраструктури, яка вможливила всі агентні та галузеві глобалізації, тобто підтримати теорію Д.Таким чином, дисертаційне дослідження продемонструвало можливість використання евристичного потенціалу поняття «соціальний порядок» з метою інтеграції теорій глобалізації в систему соціологічного знання. Всупереч усталеним уявленням у дисертації доведено, що соціологічна теорія від початку містила в собі засоби пізнавального освоєння транссуспільних і глобальних вимірів соціальних процесів, явищ і дій. Здійснена в дисертації концептуалізація глобальної соціальної системи та її емерджентних властивостей дала змогу застосувати поняття «соціальний порядок» для вивчення транссуспільних відносин. Однак глобалізація, змінюючи співвідношення інтер-та інтрасуспільного функціонування соціальних відносин, призводить до того, що в глобальній соціальній системі як систе

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ