Образи штетла в українському мистецтві першої третини XX ст. у контексті європейських художніх пошуків - Автореферат

У Східній Європі, і особливо в Україні, одним з таких яскравих історичних і культурних явищ стало єврейське містечко - реальний у своїй географії і історії світ і одночасно міфопоетичний образ, що став місцем перетину української і єврейської культур, високих духовних шукань і жорстоких соціальних потрясінь, охоронцем фольклору і народної старовини, живим середовищем традиційного ремесла і джерелом авангардних пошуків. На цих землях, і особливо в Україні, де у першій половині XVIII ст. розпочалося поширення хасидизму і відкіля двома століттями пізніше вийшов єврейський авангард, містечко стало мікрокосмом єврейської цивілізації, яку досліджували чимало етнографів, митців і мистецтвознавців. Вивчення цього корпусу художньої творчості надає можливість не лише реконструювати світ штетла, але і прослідкувати в еволюції самого художнього процесу, побачити в одному ряді десятки митців різних творчих обдаровань і стильових напрямів, зрозуміти наскільки серйозно світ штетлу вплинув на коло тем і образів, сюжетний репертуар і багатство зображувальних форм і їхніх інтерпретацій. Мета дослідження: прослідкувати витоки і розвиток теми штетла, його образно-пластичної мови у творах митців України першої третини XX ст. охарактеризувати історико-культурний феномен штетла, як унікального явища східноєвропейської, у тому числі української культури, виявити джерела, види і жанри традиційного єврейського мистецтва штетла, що дали поштовх до подальших художніх шукань у станкових і прикладних видах мистецтва;Джерельна база і методи дослідження» проведено історико-бібліографічний аналіз дослідження двох основних складових даної теми - історико-культурного і художнього феномену самого штетла та етапів вивчення цього явища у творчості митців, а також подано інформацію про джерельну базу дисертації і використання основних методів дослідження. У підрозділі 1.1 «Дослідження феномену штетла і єврейських художніх традицій у Східній Європі» показано, що інтерес до історії та етнографії Південно-Західного краю Російської імперії, що включав «смугу єврейської осілості», спочатку виникає у російської інтелігенції (П. Незважаючи на катастрофи XX ст., що майже знищили матеріальне середовище містечок, ми можемо реконструювати їхній образ, показати, яким його бачили митці на межі XIX - XX ст. і як його уявляли у своїх публікаціях покоління вчених з кінця XIX ст. і дотепер. У підрозділі 1.2 «Образи штетла у творчості митців другої половини XIX - першої третини XX ст.: етапи наукового осмислення» установлено, що питання про дослідження теми штетла в мистецтві не ставилося упритул до останнього часу, затьмарюючись загальними проблемами єврейського мистецьтва і дискусіями навколо його образно-стилістичної мови від побутоописувальної традиції передвижництва (М. Епоха єврейської емансипації відкрила для євреїв доступ до світської культури і мистецтва, а сам світ штетла з його самобутньою єврейською культурою і мистецтвом став обєктом вивчення і наукових експедицій.Обґрунтовано, що в ході розвитку єврейського мистецтва в Україні кінця XIX - першої третини XX ст. тема єврейського містечка - штетла стала ключовим образом, символом і матеріалом, через який митці різною пластичною мовою розкривали свою національну ідентичність. Історіографічні дослідження і аналіз наукової літератури показали, що увага до штетла, його культури і мистецтва, а також до творів митців на цю тему вийшла у дореволюційний час і посилилась у 1920-х - на початку 1930-х рр. на тлі єврейського національного відродження і музейного будівництва. За останні два десятиріччя дослідження історико-культурного феномена штетла, його традиційного мистецтва і фольклору вийшли на новий рівень, сформували саму парадигму штетла як «колиски єврейської цивілізації», усвідомлений з позицій часу і Голокосту минулий світ східноєвропейського єврейства. Своєрідність культури штетла була повязана з умовами життя єврейської громади, багато в чому замкненої і застиглої у своїх багатовікових традиціях, що диктувалося приписами юдейської релігії, а також обумовлювалося державними, головним чином дискримінаційними законами. Показано, що елементи архітектурного середовища штетла сприймалися ззовні як репрезентація його традицій і в роботах митців були представлені наступними обєктами: синагогальний двір зі Старою або Великою синагогою, пізнішими релігійно-навчальними закладами (бейт-мідраш, талмуд-тора, єшива), іноді - заїзд (заїжджий двір).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ