Особливості вивчення та аналіз образу села, який утворила сучасна масова література в Україні. Підходи до дослідження того, як письменники культивують і руйнують традиційне сприйняття сільського локусу, на прикладі творів Марії Матіос і Люко Дашвар.
Письменники в різних жанрах не лише використовують відповідний хронотоп, але й намагаються розгадати культурні коди: апелюють до архетипів, традицій, звичаєвого права, які, без сумніву, набули нині цікавих трансформацій в обмеженому сільському локусі. І і ІІ премії «Коронації слова» в номінації «Романи» отримали рукописи Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» і Люко Дашвар «Село не люди». Мета пропонованої статті полягає в дослідженні образу села з огляду на трансформацію традицій української літератури в романах масліту у вищеназваних творах. Центральною подією не лише першої з трьох новел, але й роману загалом є страта молодого хлопця Дмитрика Чевюка односельцями, яка виглядає тим абсурднішою, що припадає на страшні роки І Світової війни, коли воєнне лихоліття забрало тисячі життів. Свириденко, вважає, що в усіх романах Люко Дашвар міститься апелювання до громадськості завдяки актуалізації проблем сучасної периферії в Україні шляхом культивування опозиції «село - місто», де безсумнівну моральну вищість має саме сільський локус [5, 97].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
