Образ "правоохоронця" у молоді - Курсовая работа

Особливу актуальність дана тема здобуває у звязку з тим, зміни у системі вищої освіти, повязані із соціально-економічними умовами сучасного українського суспільства та поступовою інтеграцією України до європейського та світового співтовариства, висувають якісно нові вимоги до особистості викладача ВНЗ. На сьогодні пріоритетними стають дослідження формування образу «правоохоронця», адже правова свідомість особистості є найвищим рівнем психічного відображення нею Законів України, правових норм, правил, вироблених суспільством, їх прийняття та дотримання нею у повсякденному житті; це є актуальною психологічною науково-практичною проблемою. Філіпов та ін.), що були присвячені підготовці фахівців професій правоохоронного напрямку [14], дослідженню психологічних особливостей формування правової свідомості студентів вищих навчальних закладів (Якименко А.А.) [15], проте поза увагою залишились проблеми формування образу «правоохоронця» у свідомості майбутніх фахівців з вищою освітою інших сфер діяльності. Актуальність та недостатня вивченість питання обумовили вибір теми нашої роботи: «Дослідження образу «правоохоронця» у свідомості студентської молоді». Мета дослідження: дослідити образ «правоохоронця» у свідомості студентської молоді.Професійно важливі якості - це психологічні якості особистості, що визначають ефективність (продуктивність, якість, результативність тощо) діяльності. Так, наприклад, для ефективного виконання службових обовязків оперативними працівниками міліції необхідні такі якості як здатність приймати рішення в стислий термін; діяти нешаблонно, швидко приймати рішення в обстановці, що змінюється; уміння вступати в контакт із людьми; здатність виділяти в інформації суттєве, головне; наполегливість; самовладання та витримка; сміливість і рішучість; принциповість; високий рівень відповідальності; організаторські здібності; здатність зберігати активність і працездатність в умовах дефіциту часу; здатність правильно оцінювати людей, виявляти їх сильні та слабкі сторони; брати на себе відповідальність за прийняті рішення; розподіляти увагу між декількома видами дій у процесі діяльності. Правова культура «правоохоронця» - це система професійно-правових знань, умінь і навичок, що характеризують високу ступінь правового розвитку особистості та її впливу на правову культуру суспільства завдяки практичній правовій діяльності в суворій відповідності з законом. Зміст правової культури «правоохоронця»: знання правових норм, повага до права, звичка дотримуватися законів і службових розпоряджень, переконаність у правильності та справедливості правових норм, активна життєва позиція за використання службових обовязків. Від якісної роботи «правоохоронця» залежить визнання громадянином цінності права у сфері суспільних відносин: знання права, розуміння його сенсу, вміння витлумачити ті чи інші положення закону, вияснити його мета, визначити сферу дії; застосовувати в практичної діяльності здобуті правові знання, використовувати закон для захисту своїх прав, свобод і законних інтересів; вміти вести себе в складних правових ситуаціях та ін..Правовий нігілізм - це деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, наступає внаслідок відсутності віри в цінність права, його справедливість, надійність і силу, яке тягне усвідомлене ігнорування вимог закону, зневажливе ставлення до правових принципами і традиціям, проте виключає злочинний умисел. У таких державах навмисно ігнорується специфічно владна природа права, що призводить до розуміння права як системи, яка не має внутрішньої цінності і приводиться в рух політичними силами, сконцентрували в своїх руках владу в державі. Право ототожнюється з законом, виданий їм державою; недооцінюється і не розробляється механізм реалізації прав і свобод людини, інших законодавчих актів (це так званий «процесуальний нігілізм»). Така практика призвела до правової деградації суспільства, породила невіра в закон, зневагу до нього; б) встановлені державою правові норми не спостерігалися державними ж органами, відомчими посадовими особами, які прикривали порушення законності виправдувальними поясненнями типу «в інтересах народу», «для виконання плану» та ін., що породило відомчий правовий нігілізм. в) правозастосовні, судові та правоохоронні органи діяли, керуючись принципом пріоритету доцільно перед правом і законом.У дослідженні було застосовано метод анкетування стосовно образу «правоохоронця» в цільовій аудиторії; метод бесіди та метод контент-аналізу. Методи, за допомогою котрих досліджуються закономірності будь-якої науки, визначають її розвиток і ступінь вірогідності одержуваних результатів. Таким чином, загальним методом юридичної психології є діалектичний метод, а окремими - методи, що специфічно відображаються в ньому, для вивчення психічних явищ, спрямовані на всебічне дослідження психологічної структури людської діяльності в правовій сфері. По-перше, методи, які перенесені із загальної психології і виконують пізнавальні функції водночас як у загальній, так і в юридичні

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБРАЗУ "ПРАВООХОРОНЦЯ" У СВІДОМОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

1.1 Професійно важливі якості як компоненти образу «правоохоронця»

1.2 Роль правової культури «правоохоронця» у формуванні правової культури суспільства

1.3 Правовий нігілізм як антипод правової культури і шляхи його подолання

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ОБРАЗУ "ПРАВООХОРОНЦЯ" У СВІДОМОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ОБРАЗУ "ПРАВООХОРОНЦЯ" У СВІДОМОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ