Дон-Жуан як один з найулюбленіших образів світової літератури, якому присвячено до 140 творів. Особливості формування та розвитку образу Дон-Жуана в літературі ХVI-ХVІІІ ст. Напрямки вивчення історичних модифікацій образу даного знаменитого звабника.
Вступ Уже впродовж кількох століть найвизначніші представники багатьох європейських літератур звертаються до притягального образу зухвальця й спокусника, лицаря й філософа, вільнодумця й бунтаря Дон-Жуана. Іспанська легенда про Дон-Жуана - одна з найпопулярніших середньовічних легенд. Дон-Жуан - один з найулюбленіших образів світової літератури, йому присвячено до 140 творів. Велика увага приділялась цієї темі у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників у галузі порівняльного літературознавства і теорії традиційних сюжетів М. Алексєєва, М. Бахтіна, О.Білецького, О. Веселовського, А. Волкова, І. Горського, А. Дабеза, О.Діми, Д. Дюришина, В. Жирмунського, М. Серед них є й фундаментальні дослідження «наскрізного» характеру (О. Ваксмана, О. Мандела, Л. Венстейна), автори яких ставили за мету охопити весь (на момент створення праць) процес розвитку літературної донжуаніани, відтворити «історію» цього ренесансного героя, ретельно «занотувавши» факти його мистецької «біографії». Крім того, праці, видані не пізніше 60-х років ХХ ст., не відбивають усіх (особливо найновіших) набутків літературної донжуаніани, врахування яких, на нашу думку, є принципово важливим для відтворення цілісної картини історичного розвитку образу іспанського звабника і усвідомлення глобальних тенденцій у його розвитку. Завдання дослідження: з’ясування прототипів образу Дон-Жуана; визначення своєрідності інтерпретування образа різними авторами; окреслення загального комплексу ознак художніх матеріалів про Дон - Жуана; виявлення впливу факторів суспільно-історичного розвитку на його образ; окреслення загальних тенденції еволюції образу літературної донжуаніани. Об’єктом є дослідження образу Дон Жуана. Предметом дослідження є дослідження лицемірства головного героя. Теоретичне значення роботи визначається тим, що вона робить внесок в усвідомлення характеру людини. Передісторія цього літературного героя йде в середні століття і повязана з численними легендами про грішника, одержимого тягою до плотської насолоди, що віддав себе у владу вадам, покараному за свою розпусту судом божим і людським. За декілька століть до Дон-Жуана в європейській літературі, за багато тисяч верст від Іспанії, японська принцеса, відома під псевдонімом Мурасакі Сікібу (X ст.), написала роман «Гендзі-моногатарі» [16]. Гендзі, син імператора - японський Дон-Жуан, сміливий, завжди прагнучий до пригод спокусник. Буддійський релігійний канон не вимагав, подібно християнському, від мирянина любові до однієї жінки. Тому надприродні сили не вислали месника у вигляді камяного гостя, як це буде в творах європейської літератури. Так, у Жана Боделя в «Грі про святого Миколу» статуя святого викриває злодіїв, що пограбували царську казну. Батько мріяв зробити з нього військового, а мати - священика. Тірсо де Моліна У пєсі Т. де Моліни Дон-Жуан постає як представник «золотої молоді» Іспанії, у образі якого драматург втілює ідею про моральне виродження тодішньої іспанської знаті. Дон-Жуан пишається тим, що його називають «майстром глузування», та зізнається, що найбільше задоволення йому приносить ошукати жінку та обезчестити її. Головною характеристикою героя в цей період залишалася його розпуста, представлена в різноманітних інтригах. У Іспанії за «Севільськім пустуном» послідкували комедія Алонсо де Кордоба-і-Мальдонадо (Cуrdoba у Maldonado) «Помста з труни» («La venganza en el sepulcro», 2-а половина XVII ст.), пєса Антоніо де Саморі (Zamora, 1664-1740) «Немає терміну, який не наступив би, немає боргу, який би не оплатився, або Камяний гість» («No hay plazo que no se cumpla ni deuda que no se pague у convidado de piedra», 1744) і ще дві в кінці XVIII ст. Жан-Батист Мольєр Cуспільно-побутова концепція Дон-Жуана знаходить своє чергове втілення у комедії Мольєра «Дон Жуан, або Кам’яний бенкет» («Don Juan ou Festin de Pierre», 1665). Могутній імпульс новому відношенню до героя міфу дала геніальна опера В.А. Моцарта «Дон-Жуан», де головний персонаж став епікурейцем, рухомим у всіх своїх вчинках невгамовним жаданням плотської насолоди і прагненням до перемоги, торжества своєї волі, що виражав бунт «проти людської обмеженості, проти рабської покірності загальноприйнятому, проти фізичного аскетизму» [37, с. Прагнення особистості до безмежної свободи мислиться письменником як наслідок «бісівської спокуси». Джордж Гордон Байрон Байрон в незакінченій поемі «Дон-Жуан» («Don Juan», 1819-1824) дає можливість простежити формування характеру легковажного перелюбника і вписати його образ у сучасну поетові добу.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
