Аналіз образу ідеального можновладця у контексті світогляду Чернігівського літературно-філософського кола доби українського Бароко. Розгляд філософсько-естетичних аспектів побудови цього ідеального образу на прикладі трактату "Феатрон" святителя Іоанна.
При низкой оригинальности работы "Образ ідеального можновладця у "Феатроні" святителя Іоанна (Максимовича)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Образ ідеального можновладця створюється засобами поетики українського Бароко: принципом наслідування, емблематичним художнім мисленням, мальовничою образністю, а також сяянням духовної краси. В історії української філософської думки завжди приділялась належна увага питанням осмислення природи держави і влади, у т.ч. яким має бути можновладець: будь-то володар чи начальник. Так само цінним у цьому творі є філософсько-світоглядні розмисли про те, яким має бути правитель або будь-який інший керівник чи начальник (можновладець), що є актуальним для теорії та практики соціальної роботи, для політичного життя сучасної України. Тому важливим є досвід осмислення образу ідеального можновладця видатним церковним і культурним діячем доби українського Бароко святителем Іоанном (Максимовичем), який як архієпископ добре знав «механізми» і «секрети» влади не тільки церковно-духовної, але і світської. Болгарський дослідник, зокрема, наводить наступні ідейні принципи, які покладено в її підґрунтя, зберігаючи свою актуальність й до сьогодні: «Коли правитель має правду собі за приятеля, того правління уславиться довгими літами; Милосердя та кроткість надасть здоров’я та силу на царство й владу; Коли держава є бідною, то її правителеві немає жодної корисності від неї; Від правителя вимагається, щоб був спасителем народові; Влада правителя зростає, коли той обирає собі добрих радників; Правитель гідний свого місця, коли накладає на свій народ помірну ношу; Правитель, котрий створює закони, має найперше сам їх виконувати; Коли правитель здійснює свою державну владу у співдружності з книжним вченням, тоді матиме славу; Правитель отримує Боже благословення й міста громадянську правду з-поміж Божих законів; Коли правителі благоговійно шанують Божих служителів - священиків, тоді держава їх розквіта, немов квітка...» (переклад з болг. наш - З. M.) [5].Іоанна (Максимовича) змальовується образ ідеального можновладця, що естетично підсилюється поетикою українського Бароко: використовуючи мальовничу образність, емблематичне мислення, принцип наслідування, а також сяяння духовної краси.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
