Образ Божої Матері у фольклорі: українська апокрифічна традиція - Автореферат

У цих найчастіше вживаних українських словесних окресленнях відобразилася сутність земного та небесного життя Божої Матері - те, про що можемо довідатися і що можемо зрозуміти саме завдяки канонічній та апокрифічній традиціям. Апокрифічні твори про Божу Матір та Її Сина Ісуса Христа настільки глибоко вкоренилися і набули такої популярності в українській усній словесності, що можемо говорити про цілий комплекс марійного фольклору: легенд, пісень, духовних віршів. Вивчення образу Богородиці в українській апокрифічній традиції дає змогу сформувати визначальні методологічні принципи дослідження апокрифіко-фольклорних взаємин, застосувати новітні підходи та розробки у відтворенні архетипів, характерних для ментальності українського народу (наприклад, архетипу Матері). Мета дослідження - зясувати специфіку художнього образотворення Божої Матері в апокрифах та апокрифічних творах українського фольклору на рівні сюжету, поетикальних засобів через співдію апокрифічної літератури та уснословесної традиції. виявити художні особливості апокрифічного словесного зображення Божої Матері, Її зовнішності та внутрішнього світу в літературних апокрифах (зокрема і в гомілетичній традиції) і в апокрифічних творах усної словесності через зясування способу вираження та сприйняття важливих подій Її життя;У Розділі 1 “Історіографія та джерельна база дослідження” здійснено огляд історіографії, джерельної бази роботи, зосереджено увагу на розвитку концепцій звязків апокрифіки та фольклору (у підрозділі 1.1 “Історія дослідження звязків між апокрифами та фольклорними творами”). У їхніх працях порушено проблеми систематизації та класифікації народних апокрифічних джерел (колядок, легенд, замовлянь, духовних віршів), впливу апокрифічної літератури на окремі жанри усної словесності (народні легенди, колядки, щедрівки, замовляння, духовні вірші), вивчення ментальних аспектів, національної специфіки українських апокрифічних творів, співвідношення запозичених та питомо українських елементів, а також перспективи укладення на українському матеріалі так званої “Народної біблії”. У дослідженні використано ранньохристиянські апокрифічні Євангелія, в яких містяться богородичні сюжети (“Протоєвангеліє Якова”, “Євангеліє Псевдо-Матвея”, “Євангеліє Фоми”, “Книга про різдво Спасителя і його Матір”, “Книга про народження Марії”, “Євангелія Дитинства”, “Євангеліє Нікодима”, Апокрифи про Успіння Божої Матері), а також українські апокрифи з публікацій О. У Розділі 2 “Апокрифи та усна народна словесність: проблеми взаємовпливів”, що складається з трьох підрозділів, розглянуто шляхи взаємодії апокрифів та творів усної народної словесності. “Апокриф - проблема термінологічного визначення” зясовано змістово-формальні, смислові особливості апокрифічних творів; розглянуто основні концепції їх систематизації та класифікації, зокрема звернено увагу на недоцільність визнання апокрифу окремим жанром літератури; визначено причини популярності й ареали розповсюдження апокрифів.У контексті вивчення цих взаємозвязків зосереджено увагу на теоретичному зясуванні апокрифічності - світоглядної змістової категорії, характерної для писемних, уснословесних, іконографічних жанрів мистецтва (йдеться про період активного формування, поширення та особливої популярності апокрифіки на українських землях упродовж X - XIX століть). Йдеться як про твори, сформовані в рамках апокрифічного “канону”, так і багатий пласт памяток усної народної творчості, що містять трансформовані ознаки апокрифічного джерела. Звідси походить і місійність героя, сотеріологічний дидактизм його вчинків; докладний опис зрозумілих людині страждань, відчуттів героїв - прагнення емоційно вразити слухача; наявність чуда, чудесних зяв, перетворень; не завжди послідовний виклад подій, змішування, інверсія мотивів задля спрощення та лаконічності, зрозумілості - символічна контамінація. Символами чистоти, атрибутами Діви Марії в апокрифічних творах найчастіше є цвіт рожі, лілії, жива пальмова гілка, зірка); 2) Материнське покликання: Матір Ісуса Христа (Богородиця, Божа Матір) і Матір всього людства (Заступниця, Покровителька, Опікунка, Посередниця між Богом і людьми); 3) Богородиця - Новозаповітна Єва, яка допомагає людству нести тягар первородного гріха. За ступенем прояву апокрифічного проміжною ланкою між апокрифічними легендами та колядками є духовні вірші (пісні) - апокрифічні твори усної словесності, сюжет яких зберігає не лише послідовність описаних у Святому Письмі чи в апокрифах подій, але й подібне ідейне значення образу (Богородиця - Матір Христа, співідкупителька людських гріхів).

Основний зміст роботи