Оборонні споруди Львівщини як пам’ятки військової історії (друга половина XIV–XVII ст.) - Автореферат

Актуальність теми дослідження зумовлюється декількома чинниками. Свого часу на їхню долю випало відіграти певну роль як у доленосних подіях для українського етносу, так і локальних, менш значущих історичних епізодах, що знайшли своє місце на сторінках військової історії краю: збройних конфліктів і воєн, нападів загонів турецьких і татарських можновладців, народних повстань, шляхетських зіткнень та ін. Відсутність праці, у якій слід встановити як спільні риси, так і локальну своєрідність історичної еволюції оборонного будівництва, спонукало нас звернутися до історії споруд цього призначення на теренах історичної Львівщини в контексті подій військової історії, що й становить сутність основного наукового завдання дослідження. Дослідження проведено в рамках наукової військово-історичної проблематики кафедри історії, теорії та практики культури Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка» та відділу «Золочівський замок» Львівської галереї мистецтв. В окремих випадках для аналізу динаміки оборонного будівництва, а також виявлення його регіональних особливостей та ролі у воєнних подіях авторові доводилося розширювати географічні рамки порушених у дисертації питань на суміжні території цього воєводства, тобто Галицьку, Перемишльську, Сяноцьку і Холмську етнічні українські землі, а також Белзьке воєводство.Зокрема, у першому підрозділі «Історіографія проблеми оборонного будівництва» відзначено, що історіографічну базу проблеми становлять наукові праці, обєктом дослідження яких стали: 1) будівництво та функціонування фортифікацій міст, замків, палаців, оборонних дворів, інкастельованих сакральних споруд та інших будівель мілітарного призначення; Наукові дослідження замків і палаців зосереджувались головним чином у Київському науково-дослідному інституті теорії історії архітектури і містобудування, Академії образотворчого мистецтва і архітектури, Київському науково-дослідному інституті містобудівництва, інституті «Укрпроектреставрація». Авторитетним дослідником памяток оборонного будівництва у Львові у другій половині ХХ ст. був відомий український реставратор І. Могитич. На багатому фактологічному матеріалі аналізуються питання, повязані з оборонним будівництвом в 325 населених пунктах усіх сучасних районів Львівської області у каталозі-інформаторі, автором якого є нинішній голова Товариства прихильників фортець і палаців В. Пшик. Певного методологічного значення при написанні дисертації набули дослідження з історії оборонних памяток в інших українських землях, авторами яких є такі знані фахівці з історії архітектури, як Ю.Історична Львівська земля Руського воєводства представлена чи не найбільшою кількістю споруд оборонного призначення, окремі з яких, зазнавши перебудов чи руйнування, нині реставруються та продовжують виконувати не свою безпосередню функцію, а є радше ключем до пізнання минувшини у багатьох її проявах. Вивчення літератури, що існує з теми оборонного будівництва, засвідчує її спрямованість передусім у історико-архітектурну площину в той час, коли військові аспекти функціонування фортифікацій розглядаються принагідно. В процесі оборонного будівництва у Львівській землі вирізняються такі періоди: 1) друга половина XIV ст. Переважна більшість оборонних споруд, розташованих у містах, містечках і селах Львівської землі мали приватновласницький статус. Незважаючи на те, що Львівська земля зусібіч межувала з іншими українськими етнічними землями, оборонне будівництво у ній виявляло тенденцію до зростання.

Основний зміст дисертації