Обмеження основних прав та свобод людини і громадянина як інститут конституційного права України - Автореферат

Конституційне визнання людини, її прав і свобод найвищою соціальною цінністю передбачає формування нових поглядів на взаємовідносини особи, суспільства і держави, вимагає від останньої створення ефективного механізму забезпечення декларованих гуманістичних пріоритетів. Це зумовлює необхідність розробки та постійного вдосконалення як нормативних приписів, що дозволяють втручатись у свободу реалізації людиною належних їй прав і свобод, так і механізму державного захисту цих прав і свобод у цілому. Проте конституційно-правова проблематика обмежень основних прав і свобод в Україні досі ще не була предметом самостійного конституційно-правового дослідження на дисертаційному рівні. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: - надати розгорнуту характеристику інституту обмеження основних прав і свобод, в т.ч. його предмет, систему, джерела та місце в загальній системі конституційного права України; розкрито систему конституційно закріплених принципів обмеження основних прав і свобод в Україні; серед них: неприпустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів; неприпустимість обмежень дискримінаційного характеру; неприпустимість підзаконного обмеження основних прав і свобод; неможливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією; неможливість будь-яких обмежень окремих прав і свобод, прямо передбачених Конституцією; неприпустимість внесення таких змін до Конституції України, які передбачають обмеження прав і свобод людини і громадянина;Вони мають на меті знаходження компромісу між суспільною, державною необхідністю й інтересами право володаря; при цьому з позиції права як основного інструмента захисту особи від свавілля держави, роль обмежень прав і свобод полягає в захисті суспільства, прав і свобод інших осіб від свавілля правокористувача (людини, громадянина). В Україні традиційне для світової політико-правової теорії й практики правило, згідно з яким здійснення прав і свобод людини і громадянина неповинно порушувати права і свободи інших осіб, закріплено на найвищому - конституційному рівні (ст. Зясовано, що обмеження основних прав (свобод) людини і громадянина являє собою правомірне, цілеспрямоване кількісне та (або) якісне применшення у процесі правореалізації тих можливих моделей поведінки (правомочностей), які складають основне право (свободу) особи, з боку інших осіб. Аналіз міжнародних документів показує, що міжнародні стандарти обмеження прав і свобод включають в себе вимоги, які визначають: 1) правову основу (нормативну базу) обмежень; 2) мету обмежень; 3) підстави обмежень (обставини, що викликають їх необхідність); 4) принципи запровадження обмежень; 5) характер і зміст обмежень; 6) перелік прав і свобод, котрі не підлягають жодним обмеженням; 7) права і свободи, що можуть бути обмежені; 8) порядок запровадження обмежень. Зясовано, що конституційні цілі обмеження прав і свобод людини і громадянина: 1) визначаються інтересами різноманітних субєктів і передбачають забезпечення справедливого регулювання взаємовідносин особи і держави; 2) будучи юридично закріпленими в Конституції, створюють для учасників взаємні права та обовязки; 3) є провідними орієнтирами для нормотворчого процесу; 4) пояснюють призначення обмежень і виправдовують їх існування; 5) поширюються на всі права і свободи; 6) являють собою матеріальні й духовні результати, котрі досягаються шляхом закріплення конкретних обмежень у нормативно-правових актах та їх наступної реалізації; 7) виконують функцію виховання громадянськості й моральності, піклування про справедливість і утвердження законності в суспільстві та державі.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у формуванні цілісної концепції обмеження основних прав і свобод як інституту конституційного права України. Обмеження основних прав і свобод особи являє собою правомірне, цілеспрямоване кількісне та (або) якісне применшення у процесі правореалізації тих можливих моделей поведінки (правомочностей), які складають основне право (свободу) особи, з боку інших осіб. Якщо межі основних прав і свобод - це нормативно встановлені й забезпечені державою кордони, що визначають міру свободи особи, то обмеження являють собою звуження таких кордонів. Відповідно до положень розділу ІІ Конституції України основні права і свободи можуть бути обмежені, аби: запобігти злочинові; перепинити злочин; врятувати життя людей та майно; безпосередньо переслідувати осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; зясувати істину під час розслідування кримінальної справи; забезпечити інтереси національної безпеки; забезпечити інтереси територіальної цілісності; забезпечити інтереси громадського порядку; забезпечити охорону здоровя населення; захистити репутацію, права і свободи інших людей; запобігти розголошенню інформації, одержаної конфіденційно; підтримати авторитет і неупередженість правосуддя; забезпечити

2. Основний зміст роботи