Обмеження інтелектуальної свободи як один із засобів формування і функціонування тоталітарної системи в Україні (20-30-ті рр. ХХ ст.) - Автореферат

В умовах національно-культурного відродження України, розбудови її державності все більшого значення набувають питання дослідження історії України, особливо тих її сторінок, які протягом тривалого часу невиправдано замовчувались. Політична цензура, кадрова політика, утиски з боку владних структур, репресії стали причиною загострення конфлікту між особистістю та суспільством, поставили нездоланний барєр перед вільною інтелектуальною працею. В звязку з цим, зясування основних напрямків державної політики щодо інтелігенції, причин та наслідків конкретних заходів по обмеженню інтелектуальної свободи, реакції на них з боку наукових і творчих кіл має виняткове наукове значення. Мета роботи - проаналізувати державну політику щодо наукової, творчої інтелігенції, її роль у формуванні та функціонуванні тоталітарної системи, форми і методи встановлення жорсткого контролю над інтелектуальною діяльністю. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що автор вперше в українській історіографії зробив спробу зясувати місце і роль обмеження інтелектуальної свободи, встановлення контролю над інтелектуальною діяльністю у формуванні і функціонуванні тоталітарної системи, дати загальну характеристику політичній цензурі, розкрити основні етапи їїї формування та напрямки роботи, висвітлити негативний вплив структурних реорганізацій науково-дослідних установ, культурно-освітніх закладів, громадських організацій, здійснення уніфікації наукового і творчого процесу.Центральною темою видання, що її визначили автори у передмові, стало “...формування інтелігенції органами тієї влади, яка зявилася в Україні, залучення попередніх і тогочасних поколінь інтелігенції до діяльності в економічній та духовній сферах, матеріально-побутові умови їх існування і жахливість небачених репресій, що під корінь скосили інтелектуальні сили нації). Опрацювавши винятковий за своєю цінністю матеріал, відомий російський історик робить висновок про те, що започатковані “вождями революції” “просіювання” інтелігенції, застосування до неї заходів чисто поліцейського характеру були закономірними і “знаменували собою подальше посилення тоталітарних тенденцій в суспільстві. Новим етапом у розробці та висвітленні проблем української інтелігенції 20-30-х років, організації наукового і творчого процесу в досліджуваний період стала публікація документальних збірників і, в першу чергу, тих, що містять матеріали раніше закриті як для дослідників, так і для широкого загалу. В процесі реалізації поставленої мети і завдань, в роботі було використано документи 28 фондів 13 центральних, місцевих державних та відомчих архівів, матеріали інституту рукописів Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського. Протоколи політбюро ЦК КП(б)У послідовно розкривають ставлення вищого політичного керівництва республіки до інтелігенції, висвітлюють шлях прийняття і застосування на практиці цілого ряду нормативних актів, повязаних з встановленням та посиленням політичної цензури, реорганізацією науково-дослідних установ, культурно-освітніх закладів, політичними репресіями.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОСНОВНИЙ ЗМІСТ І ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Переслідування української інтелігенції в першій половині 20-х років (за матеріалами фондів “Російського зарубіжного архіву” Державного архіву Російської Федерації//З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ.-1997.-№1, 2.-С. 240-252.

2. Системі не скорився (М.І.Корнилович)//Історія України: Маловідомі імена, події, факти. Зб. статей.-Вип. 2.-К.: Рідний край, 1997.-С.292-300.

3. Грудневі 1923 р. події на Соловках//Історія України: Маловідомі імена, події, факти. Зб. статей.-Вип. 3.-К.: Рідний край, 1998.-С. 105-111.

4. Політична цензура в системі контролю за особистістю та суспільством. До 80-річчя створення радянської цензури//З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ.-1998.-№1/2.-С. 70-79.

5. “Справа патріарха Тихона” в контексті заходів вищого політичного і державного керівництва СРСР по обмеженню інтелектуальної свободи громадян в першій половині 20-х рр.//Християнство і культура: історія, традиція, сучасність.-Полтава.-1998.-С. 89-94.

6. Є.О.Загоровський: трагічна доля дослідника//Проблеми історії та методології історичної науки. Харківський історіографічний збірник.-Вип. 3.-Харків.-1998.-С. 152-156.

7. Здобутки та втрати українського краєзнавства в 20-30-х рр. ХХ ст.//Туристично-краєзнавчі дослідження.-Вип. 1.-Ч. 2.-Київ.-1998.-С. 179-184.

8. Історичні видання Всеукраїнської академії наук в лещатах цензури (кінець 20-х - початок 30-х рр.)//VIII Всеукраїнська наукова конференція “Історичне краєзнавство і культура” (Наукові доповіді та повідомлення).- Ч. 2.-Харків.-1997.-С. 200-201.

Размещено на .ru