Обмеження інтелектуальної свободи як один із засобів формування і функціонування тоталітарної системи в Україні (20-30-ті рр. XX ст.) - Автореферат

В умовах національно-культурного відродження України, розбудови її державності все більшого значення набувають питання дослідження історії України, особливо тих її сторінок, які протягом тривалого часу невиправдано замовчувались. Політична цензура, кадрова політика, утиски з боку владних структур, репресії стали причиною загострення конфлікту між особистістю та суспільством, поставили нездоланний барєр перед вільною інтелектуальною працею. В звязку з цим, зясування основних напрямків державної політики щодо інтелігенції, причин та наслідків конкретних заходів по обмеженню інтелектуальної свободи, реакції на них з боку наукових і творчих кіл має виняткове наукове значення. Мета роботи - проаналізувати державну політику щодо наукової, творчої інтелігенції, її роль у формуванні та функціонуванні тоталітарної системи, форми і методи встановлення жорсткого контролю над інтелектуальною діяльністю. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що автор вперше в українській історіографії зробив спробу зясувати місце і роль обмеження інтелектуальної свободи, встановлення контролю над інтелектуальною діяльністю у формуванні і функціонуванні тоталітарної системи, дати загальну характеристику політичній цензурі, розкрити основні етапи їїї формування та напрямки роботи, висвітлити негативний вплив структурних реорганізацій науково-дослідних установ, культурно-освітніх закладів, громадських організацій, здійснення уніфікації наукового і творчого процесу.Докладна аргументація позиції інтелігенції в цілому і української зокрема, міститься у фундаментальній тритомній монографії, виданої за участю С. І. Центральною темою видання, що її визначили автори у передмові, стало “... формування інтелігенції органами тієї влади, яка зявилася в Україні, залучення попередніх і тогочасних поколінь інтелігенції до діяльності в економічній та духовній сферах, матеріально-побутові умови їх існування і жахливість небачених репресій, що під корінь скосили інтелектуальні сили нації. Опрацювавши винятковий за своєю цінністю матеріал, відомий російський історик робить висновок про те, що започатковані “вождями революції” “просіювання” інтелігенції, застосування до неї заходів чисто поліцейського характеру були закономірними і “знаменували собою подальше посилення тоталітарних тенденцій в суспільстві. Новим етапом у розробці та висвітленні проблем української інтелігенції 20-30-х років, організації наукового і творчого процесу в досліджуваний період стала публікація документальних збірників і, в першу чергу, тих, що містять матеріали раніше закриті як для дослідників, так і для широкого загалу. Протоколи політбюро ЦК КП (б) У послідовно розкривають ставлення вищого політичного керівництва республіки до інтелігенції, висвітлюють шлях прийняття і застосування на практиці цілого ряду нормативних актів, повязаних з встановленням та посиленням політичної цензури, реорганізацією науково-дослідних установ, культурно-освітніх закладів, політичними репресіями.Переслідування української інтелігенції в першій половині 20-х років (за матеріалами фондів “Російського зарубіжного архіву” Державного архіву Російської Федерації//З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. Системі не скорився (М. І. Корнилович) //Історія України: Маловідомі імена, події, факти. Грудневі 1923 р. події на Соловках//Історія України: Маловідомі імена, події, факти. “Справа патріарха Тихона” в контексті заходів вищого політичного і державного керівництва СРСР по обмеженню інтелектуальної свободи громадян в першій половині 20-х рр.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОСНОВНИЙ ЗМІСТ І ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА: