Обмежена осудність у кримінальному праві України - Автореферат

Якщо в 1988 році в СРСР на 100 тисяч осіб на обліку у психіатричних установах знаходилось 1808 психічно хворих, то на кінець 2000 року їх кількість в Україні склала вже 2405 осіб. Так, серед осіб, щодо яких в Україні протягом 2002-2005 рр. було проведено судовопсихіатричну експертизу, кількість підекспертних, які мали психічні розлади, становила від 62% до 76%. Результатом подальшого розвитку науки кримінального права в аспекті співвідношення осудності і неосудності, а також загальної та судової психіатрії у питаннях діагностики і класифікації психічних розладів стало виникнення вчення про обмежену осудність. Для досягнення цієї мети поставлені наступні задачі: 1) розглянути історію виникнення та розвитку в науці кримінального права вчення про обмежену осудність; 2) провести порівняльний аналіз положень кримінального законодавства зарубіжних країн про обмежену осудність; 3) дослідити формулу обмеженої осудності; 4) проаналізувати співвідношення обмеженої осудності з осудністю, неосудністю, а також виною; 5) визначити кримінально-правові наслідки визнання особи обмежено осудною; 6) сформулювати рекомендації по вдосконаленню законодавства України про кримінальну відповідальність. Догматичний метод дозволив проаналізувати зміст положень КК України про обмежену осудність; системно-структурний - дослідити формулу обмеженої осудності; метод системного аналізу правових явищ - піддати аналізу питання про співвідношення обмеженої осудності з осудністю, неосудністю, а також виною; історико-правовий - вивчити і дослідити розвиток вчення про обмежену осудність у кримінальному праві; порівняльно-правовий - порівняти положення КК України із відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн.Стаття про неосудність була сприйнята та удосконалена у кримінальних кодексах інших країн, що стало підставою розвитку положень про обмежену осудність у кримінальному праві. У підрозділі 1.2 “Виникнення вчення про обмежену осудність” в результаті вивчення широкого кола літературних джерел ХІХ століття зроблено висновок, що проблема обмеженої осудності виникла внаслідок розвитку судової психіатрії на етапі вдосконалення криміналістами понять неосудності і осудності. Вивчення джерельної бази дозволило дисертанту сформулювати висновок, що найбільший вплив на кримінально-правове вчення про обмежену осудність здійснила соціологічна школа кримінального права, що знайшло своє відображення у кримінальному законодавстві багатьох європейських країн. У підрозділі 1.4 “Обмежена осудність в науці, законодавстві та правозастосуванні Союзу РСР і союзних республік” аналізується радянське законодавство та літературні джерела кримінального права, присвячені проблемі обмеженої осудності. У пункті 2.1.1 “Медичний критерій обмеженої осудності” в результаті вивчення літературних джерел та судовопсихіатричної експертної практики в Україні за 2002-2005 рр. автор дійшов до висновку, що медичний критерій формули обмеженої осудності вірно визначений у ст.У дисертації здійснено нове вирішення наукового завдання - формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття обмеженої осудності, а також розроблення на цій основі рекомендацій по вдосконаленню КК України і практики його застосування, що має теоретичне та прикладне значення: 1. 20 КК України “Обмежена осудність” дозволяє на підставі інституту субєктивного ставлення в вину індивідуалізувати кримінальну відповідальність особи, враховуючи її особливий психічний стан під час вчинення злочину. Обмежена осудність є видом осудності, який характеризує здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними під час вчинення злочину, яка значною мірою обмежена через наявний у неї психічний розлад. Медичний критерій “психічний розлад” є передумовою того психічного стану, який характеризується юридичним критерієм - як значною мірою обмежена здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними під час вчинення злочину. Зміст медичного критерію обмеженої осудності “психічний розлад” розкривається за допомогою поняття “психічний розлад, що не є тяжким”.

2. Основний зміст роботи