Обмежена осудність осіб із психопатичними розладами: юридично-психологічна характеристика - Автореферат

З іншого - внаслідок відмінностей тлумачення обмеженої осудності радянськими, а згодом і українськими юристами, до теперішнього часу відсутня єдність поглядів і, відповідно, існує скептичне ставлення до самого поняття „обмежена осудність” в контексті проблеми індивідуалізації покарання. Таким чином, склалася ситуація, за якої актуальне нововведення так і залишається недостатньо впровадженим у практику в результаті відсутності чіткого уявлення щодо функціонального навантаження поняття „обмежена осудність”. Однак, незважаючи на чисельність спроб дослідження зазначеної проблеми фахівцями в галузях юриспруденції, патопсихології та юридичної психології, нами не виявлено даних щодо комплексного аналізу можливостей застосування статті про обмежену осудність стосовно злочинців із психопатичними розладами у правозастосовній практиці. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у розробленні психологічних та організаційно-правових засад застосування статті про обмежену осудність щодо злочинців із психопатичними розладами. Для досягнення цієї мети поставлені такі дослідницькі завдання: 1) проаналізувати історичні підходи та аспекти становлення категорії обмеженої осудності в кримінальному праві України; здійснити порівняльний аналіз досвіду застосування категорії обмеженої (зменшеної) осудності в кримінальних законодавствах зарубіжних країн”; 2) висвітлити теоретичне підґрунтя та сучасний стан ступеня розробленості категорії обмеженої осудності у вітчизняній правозастосовній практиці; 3) надати кримінально-психологічну характеристику психопатичних розладів особистості як підстави для визнання обмеженої осудності субєкта; 4) визначити місце, роль, межі та можливості застосування комплексної судової психолого-психіатричної експертизи осіб із психопатичними розладами для визнання їх обмежено осудними; 5) охарактеризувати загальноправові та конкретно-праксеологічні підстави організації ресоціалізації та профілактики соціально дезадаптивної поведінки обмежено осудних засуджених із психопатичними розладами.Нами продемонстровано, що в ході дискусії про місце „обмеженої осудності” в межах „осудності-неосудності” науковці різних країн вирішували це питання поза загальним контекстом, а висунуті в теорії та існуючі на практиці форми і види обмеженої осудності так і не були узагальнені. 19 та 20 КК України, оскільки поняття „неосудність” та „обмежена осудність” містять ідентичні позиції: 1) наявність психічного розладу - при відсутності критеріїв його розмежування для визнання неосудності або обмеженої осудності; 2) нездатність або нездатність повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними - при цьому не визначається відмінність повної нездатності від нездатності повною мірою; 3) в обох позиціях наявна змішана формула неосудності або обмеженої осудності, тобто обовязковим при вирішенні питання про неосудність конкретної особи є встановлення сукупності одного з медичного та одного з юридичного її критеріїв; 4) встановлення медичного критерію потребує призначення судовопсихіатричної або комплексної судової психолого-психіатричної експертизи. Проведене опитування слідчих також показало, що: - 73,8% опитаних скептично ставляться до закріплення „обмеженої осудності” у вітчизняному кримінальному кодексі, оскільки: а) відсутня чітка межа між осудністю й неосудністю, критерії відмежування обмеженої осудності від осудності (39,9%); б) ускладниться судова практика, зявляться можливості для суддівського й експертного свавілля (48,1%); в) розширяться межі осудності й коло субєктів кримінальної відповідальності за рахунок неосудних осіб або, навпаки, стане ймовірним безпідставне визнання злочинців неосудними (66,6%); г) порушиться принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності (55,4%); У розділі 2 „Характеристика межових психічних аномалій психопатичного кола” розглядаються психопатії як ймовірне підґрунтя для вчинення злочину, а також визначаються кримінолого-психологічні особливості осіб у межах окремих психопатичних типів в контексті проблеми обмеженої осудності. На основі даного огляду можна констатувати, що в цілому вплив психічних аномалій на злочинність повинен враховуватися при вивченні: 1) процесу формування особистості правопорушника, особливо неповнолітнього, коли за наявності зазначених відхилень легше сприймаються і засвоюються зовнішні негативні впливи, виникають і розвиваються особливості, що можуть призвести до антисоціальної поведінки; 2) мотивації злочинної поведінки осіб із аномаліями психіки, їх сприйнятті та реагуванні на конкретні життєві ситуації; 3) віктимності потерпілих від злочинних посягань; 4) організації медико-корекційного процесу виправлення та перевиховання злочинців у період їхньої ресоціалізації.20 КК України щодо злочинців із психічними розладами психопатичного типу та пропонується комплекс заходів для визначення і юридичної оцінки обмеженої осудності та специфіки організації і проведення корекційних ресоціалізуючих заходів стосовно обмежено осудних осіб. Обмежена осу

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ