Обліково-статистичні джерела з історії козацької старшини Слобідської України (1757–1767 рр.) - Автореферат

Без ґрунтовного зясування соціального обличчя старшини у цей період (від персонального складу до стереотипів мислення та повсякденного життя) неможливо підступитися до прояснення особливостей її реакції на накинуті Петербургом нові правила гри, до спроб реконструювати наслідки трансформаційних процесів на Слобожанщині і дослідити долю колишньої місцевої еліти. При цьому дослідники оперували вкрай вузькою джерельною базою: переважно використовувалися лише законодавчі акти та джерела про зловживання старшини. Мова йде про «Щорічні списки» (1757-1764 рр.), «Іменні списки» (1765 р.), «Відомості про старшинських дітей» (1765-1766 рр.) і «Відомості про старшин та їхніх дітей» (1766-1767 рр.). Досягненню мети дослідження підпорядковані такі дослідницькі завдання: § зясувати особливості функціонування та персональний склад службовців канцелярських установ Слобожанщини напередодні ліквідації полково-сотенного устрою краю та у перші роки введення губернського устрою краю, адже саме в цих установах було підготовлено досліджувані джерела; Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексний джерелознавчий аналіз найважливіших обліково-статистичних джерел з історії козацької старшини Слобідської України періоду ліквідації полково-сотенного устрою краю - «Щорічних списків» (1757-1764 рр.), «Іменних списків» (І, ІІ) (1765 р.), «Відомостей про старшинських дітей» (1765-1766 рр.) і «Відомостей про старшин та їхніх дітей» (1766-1767 рр.).Серед вихідців із нестаршинських кіл (14 осіб) переважали представники козацтва (9 осіб), траплялися вихідці із духівництва (1 особа), дрібних канцелярських службовців (1 особа) та інтелігенції (1 особа). Серед вихідців із нестаршинських кіл (38 осіб) були представники козацтва (17 осіб), духівництва (7 осіб), діти підпрапорних (5 осіб), відставних сотників (2 особи), офіцерів регулярних військових формувань (2 особи). Потім складали перелік персонального складу старшини, підпрапорних і канцеляристів полку за поточний рік, який мав бути засвідчений кожним старшиною, і разом із документацією про атестованих (чолобитними, атестатами від полку і від лікаря) та про осіб, які вибули зі складу полку чи змінили уряд (відповідні відомості) надсилали до Військової колегії для розгляду і затвердження. Ієрархія урядів («лінія») відповідно до їхнього «старшинства» за даними «Щорічних списків» виглядала наступним чином: по-перше, від найвищого по низхідній до найнижчого - полковник, полкові старшини (обозний; суддя; старший, молодший осавули; ротмістр; старший, молодший писарі; хорунжий), сотенні старшини (сотники, поручики або прапорщики), підпрапорні, канцеляристи; по-друге, в межах групи однакових урядовців - від того, хто одержав цей уряд найраніше (а значить, і мав «першість» перед іншими, був «старшим») поступово до того, хто цей уряд отримав найпізніше («молодший»). Докладно проаналізовано склад урядовців у кожному полку і зясовано, що повністю укомплектованою була полкова старшина Ізюмського й Охтирського полків (по 8 осіб), а в інших трьох полках той чи інший полковий уряд був вакантним; також у кожному полку кілька полкових і сотенних старшин значилися «понад комплектом», а середня кількість підпрапорних становила 45-55 осіб на полк.Аналіз історіографічної ситуації навколо проблеми ліквідації полково-сотенного устрою Слобідської України в середині 1760-х рр. та становища місцевої козацької старшини у цей період доводить, що дані питання ще не ставали предметом спеціальних студій, а знаходили лише побіжне висвітлення в працях з історії Слобожанщини; обмеженим є і коло введених до наукового обігу джерел, які дозволили б провести відповідні дослідження. Значний масив інформації щодо становища слобідської старшинської верстви в добу реформ 1760-х рр. містять обліково-статистичні джерела, які до сьогодні фактично не використовувалися, а саме комплекси документів, умовно названі - «Щорічні списки» (1757-1764 рр.), «Іменні списки» (1765 р.), «Відомості про старшинських дітей» (1765-1766 рр.) і «Відомості про старшин та їхніх дітей» (1766-1767 рр.). Результати клаузульно-формулярного аналізу документів свідчать, що подання інформації у табличному вигляді було типовим для обліково-статистичних документів, які перебували в діловодному обігу канцелярій Слобідської України. Підготовку «Щорічних списків» у 1757-1758 рр. було започатковано як один із заходів щодо «регуляризації» служби в Слобідських козацьких полках; необхідними складовими процедури підготовки цих документів було ознайомлення усієї старшини полку з укладеним на поточний рік «Щорічним списком» і засвідчення його особистими підписами, а також проведення атестації. Мета підготовки впродовж вересня 1766-червня 1767 рр. «Відомостей про старшин та їхніх дітей» полягала в тому, щоб зібрати інформацію про всіх осіб, які на той час мешкали в Слобідсько-Українській губернії і за своїм званням чи походженням вважалися представниками слобідської козацької старшини, та зясувати спосіб здобуття

Основний зміст дисертації