Облік видатків бюджетних установ охорони здоров"я та аналіз їх фінансового забезпечення - Автореферат

Для ефективної організації системи охорони здоровя та досягнення якісного рівня надання медичних послуг необхідно забезпечити органічне поєднання соціальних, медичних і економічних заходів, адже стан сфери охорони здоровя характеризує економічний розвиток країни, спрямованість її національної політики і визначає ефективність загальнодержавних програм розвязання соціальних питань і формування людського капіталу. Це обумовлює необхідність дослідження, аналізу, групування та узагальнення фактичної та планової інформації за видатками, значний обсяг якої продукується в межах системи бухгалтерського обліку. Тому в процесі вдосконалення методики економічного аналізу видатків бюджетних установ украй потрібно забезпечити повноту формування якісної інформаційної бази як основи прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності управління медичними установами, поліпшення їхньої економіки, забезпечення фінансової стійкості, а отже, рентабельної діяльності. Більш ѓрунтовного вивчення потребують проблеми вдосконалення методики обліку, аналізу, планування, прогнозування, удосконалення підходів до формування та розподілу наявних ресурсів для забезпечення раціонального їх використання та поліпшення фінансового стану медичних установ. Відповідно до поставленої мети в дисертації визначено низку завдань теоретичного та практичного характеру, спрямованих на її досягнення: - на основі систематизації та узагальнення практичного досвіду за досліджуваною темою виокремити особливості діяльності закладів охорони здоровя як субєктів державного сектору економіки України та виявити перешкоди ефективному їх розвитку;У розділі 1 «Економічна характеристика видатків у державному секторі економіки як обєктів обліку й аналізу» розкрито особливості діяльності закладів охорони здоровя та визначено їхній вплив на організацію обліку та аналізу видатків; надано характеристику та доведено доцільність упровадження бюджетно-страхової моделі фінансування охорони здоровя; поглиблено характеристику понять «витрати», «видатки», «затрати» бюджетних медичних закладів і запропоновано уточнене визначення поняття «державний сектор». У даний час фінансове забезпечення розвитку галузі охорони здоровя, передбачене в державному та місцевих бюджетах, не відображає її потреб, а визначає економічні можливості держави, практично залишаючись єдиним реальним і стабільним джерелом доходу установ охорони здоровя. У дисертації проаналізовано сутність світових моделей фінансового забезпечення національних систем охорони здоровя (модель Семашка, бевериджська модель, бісмарківська модель) і встановлено неможливість їх запровадження в чистому вигляді у вітчизняну практику. За кошти регулярних страхових внесків працедавців за населення,що працює, платежів з бюджету за населення, що не працює та завдяки значним вливанням коштів від добровільного медичного страхування можна суттєво поліпщити фінансовий стан закладів охорони здоровя. Розподіл джерел фінансового забезпечення галузі охорони здоровя за цієї моделі такий: з державного та місцевих бюджетів фінансується 55% видатків системи охорони здоровя; обовязкове медичне страхування (ОМС) покриває 35% видатків, добровільне медичне страхування (ДМС) та інші надходження становлять 10 % фінансових надходжень.У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове розвязання наукового завдання щодо обліку видатків бюджетних установ охорони здоровя та аналізу їх фінансового забезпечення. Інтенсивна інтеграція України у світову економіку, вступ до Світової організації торгівлі обумовлюють потребу в глибокому вивченні світового ринку охорони здоровя та вибір ефективної моделі фінансового забезпечення цієї галузі для України. Заклади охорони здоровя з-поміж бюджетних організацій займають провідне місце, оскільки діяльність медичних установ несе значне соціальне і економічне навантаження, безпосередньо впливаючи на життєвий рівень, здоровя і працездатність населення. На сучасному етапі розвитку галузі фінансове забезпечення, передбачене в державному та місцевих бюджетах, не забезпечує її реальних потреб, а обмежене економічними можливостями держави.Бюджетне фінансування залишається практично єдиним реальним і стабільним джерелом доходу бюджетних установ. Для забезпечення розвитку, підвищення ефективності функціонування, особливо в умовах ринкової економіки, система охорони здоровя потребує суттєвої реорганізації та збільшення обсягів фінансового забезпечення.

Основний зміст