Облік амортизації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів - Курсовая работа

В умовах переходу до ринкових відносин, питання, що повязані зі змінами в обліку та аналізі господарської діяльності, стали предметом глибокого економічного дослідження. Ринкове реформування економіки України обумовило необхідність змін в методології і техніці ведення бухгалтерського обліку, зокрема основних засобів. Адже, основні засоби - найважливіша і домінуюча частина всіх фондів в промисловості (мається на увазі основні і оборотні фонди, а також фонди обігу). Ефективне використання основних засобів сприяє прискоренню оборотності оборотних засобів. Правильне використання основних засобів в значній мірі залежить від збільшення інтенсивного та експлуатаційного навантаження на основні засоби, автоматизації і механізації виробничих процесів, мобілізації застарілих машин, швидкої реалізації основних засобів і максимальної ефективності нової техніки.Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік). ПБО 7 [5] визначає “основні засоби” як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Обєкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Ліквідаційна вартість визначається як сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів в кінці періоду використання, що передбачений, за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію (продаж) цього обєкту. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, що амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити та частину вартості обєкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості).Під методом нарахування амортизації розуміють методи розподілу вартості основних фондів по роках їхньої служби у певному системному порядку. Метод нарахування амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних переваг від його використання. Якщо очікуваний спосіб отримання економічних переваг змінюється, обирається інший метод нарахування амортизації. Існують різноманітні методи нарахування амортизації, що можна розділити на так звані 2 основні групи: методи нормального нарахування амортизації та методи прискореного нарахування амортизації. Перші припускають нарахування залежно від строку нормальної експлуатації обєкта основних засобів, як правило, рівномірно й обчислюються виходячи з початкової вартості цього обєкта.Цей метод забезпечує рівномірну амортизацію обєкта протягом усього терміну його користування. Відповідно до п.1 п.26 ПБО 7 [5] прямолінійний метод означає, що річна сума амортизації визначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний період часу використання обєкта основних засобів. При використанні прямолінійного методу говорять не про річну норму, а про річну суму амортизації, що визначається по формулі: Проте, на практиці зручніше використовувати прямолінійний метод, користуючись не річною сумою амортизації, що для кожного обєкта індивідуальна, а річною нормою амортизації, що можна встановити на групу обєктів ОЗ. Річна норма амортизації при прямолінійному методі визначається множенням розрахованої річної норми амортизації на початкову вартість обєкта (за відрахуванням його ліквідаційної вартості). Норма амортизації (річна) визначається по формулі: Оскільки амортизація нараховується щомісяця, а вартість, що амортизується може змінюватися в звязку з переоцінкою або витратами на поліпшення, тому зручніше користуватися місячною нормою амортизації, що визначається діленням річної норми на 12 [17].Виробничий метод нарахування амортизації передбачає нарахування місячної суми амортизації множенням фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації (пп.5 п.26 ПБО 7) [5]. Це єдиний метод, при якому місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не розподілом на 12 річної суми амортизації (або норми амортизації), як це має місце при застосуванні прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості і кумулятивного методу. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується на загальний обєм продукції (робіт, послуг), що підприємство планує виробити (виконати) із використанням обєкта ОЗ. В

План

Вступ

1. Теоретичні основи організації та методології обліку амортизації основних засобів

2. Методи нарахування амортизації основних фондів

2.1 Прямолінійний метод амортизації

2.2 Виробничий метод нарахування амортизації

2.3 Методи прискореної амортизації в умовах ринку

2.4 Метод зменшення залишкової вартості

2.5 Метод прискореного зменшення залишкової вартості

2.6 Кумулятивний метод

3. Особисте дослідження амортизації основних засобів

3.1 Порядок розрахунку амортизаційних відрахувань

4. Проблеми обліку амортизації в Україні та шляхи їх подолання

Висновок

Список використаної літератури