Облік і внутрішньогосподарський контроль виробничих запасів: теорія і практика - Автореферат

Важлива роль у даному випадку належить системі бухгалтерського обліку та внутрішньогосподарському контролю виробничих запасів, які є основним джерелом інформації, необхідної для прийняття важливих управлінських рішень. Реформування діючої системи обліку та впровадження вітчизняних стандартів внесли суттєві зміни у методику та організацію облікового процесу виробничих запасів. До таких питань слід віднести уточнення економічної суті виробничих запасів, як обєкта обліку, удосконалення класифікації з врахуванням виробничої специфіки підприємств, дослідження особливостей застосування систем обліку запасів та їх оцінки. Під час дослідження використовувались методи теоретичного порівняння та узагальнення, абстракції (під час визначення понять «виробничі ресурси», «матеріальні ресурси», «запаси», виробничі запаси», «контроль», «внутрішньогосподарський контроль» та класифікаційних ознак виробничих запасів і внутрішньогосподарського контролю), документальної перевірки, огляду, аналітичного групування, підрахунку (для розробки бухгалтерських книг складського обліку давальницької сировини), індексний метод (при визначенні середніх норм витрачання тканини). Також запропоновано субрахунки для обліку транспортно-заготівельних витрат в залежності від їх питомої ваги у вартості придбаних запасів, що значно спростить облік (при незначних транспортно-заготівельних витратах) та дасть можливість здійснювати контроль за рівнем цих витрат (при значних транспортно-заготівельних витратах);У розділі 1 «Теоретичні аспекти обліку і внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів» досліджено економічну сутність виробничих запасів як обєкта обліку; поглиблено класифікацію виробничих запасів та обґрунтовано їх оцінку для застосування в обліку; розглянуто теоретичні аспекти сутності внутрішньогосподарського контролю та основні напрямки його проведення. П(С)БО 9 «Запаси» містить загальне визначення терміну «запаси» до складу яких, для цілей бухгалтерського обліку, включають сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб. В дисертації на основі дослідження економічної літератури запропоновано наступне визначення терміну «виробничі запаси» - це предмети праці, які знаходяться на підприємстві у вигляді складських запасів основних і допоміжних матеріалів, а також палива, запасних частин, зворотних відходів, тари та інших матеріалів, які призначені для використання як у виробничому процесі так і для будь-яких інших потреб підприємства за умови їх повного споживання у одному операційному циклі. З метою формування інформації для прийняття управлінських рішень щодо підвищення ефективності виробництва та раціонального використання запасів запропоновано допоміжні матеріали підприємств класифікувати в залежності від їх ролі у процесі виробництва та питомої ваги у собівартості продукції на допоміжні матеріали виробничого призначення, які задіяні безпосередньо у виробничому процесі виготовлення продукції, і допоміжні матеріали невиробничого призначення, які забезпечують його здійснення. В дисертаційній роботі розроблено серію номерів, відповідно до запропонованої технічної класифікації тканини, присвоєння яких буде вказувати на групу, підгрупу, призначення та найменування матеріалу, що сприяє обліку та контролю за кожною номенклатурною одиницею та прискорює отримання інформації про ефективність їх використання.У дисертації подано теоретичне узагальнення і запропоновано нові підходи до вирішення наукових завдань щодо удосконалення методичних засад обліку і внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів. Виробничі запаси - це предмети праці, які знаходяться на підприємстві у вигляді складських запасів основних та допоміжних матеріалів, а також палива, запасних частин, зворотних відходів, тари та інших матеріалів, які призначені для використання як у виробничому процесі так і для будь-яких інших потреб підприємства за умови їх повного споживання у одному операційному циклі. Дослідження довели, що при вибутті запасів у виробництво найбільш оптимальним для застосування на досліджуваних підприємствах є метод ФІФО, використання якого дає можливість контролювати рівень цін на запаси та тенденцію їх зміни. Дослідження показали, що вибір системи обліку необхідно здійснювати з врахуванням ролі матеріалів у виробництві та їх питомої ваги у собівартості продукції. Запропоновано етапи здійснення внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів в попередньому, поточному і наступному режимах за напрямками (обєктами) контролю, відповідальними особами та способом використання одержаної інформації, що сприяє посиленню дієвості контролю з метою ефективного управлінського впливу на здійснювані господарські операції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ