Обгрунтування та оцінка ефективності комбінованої фармакотерапії хворих на остеоартроз - Автореферат

Результати багатоцентрових досліджень ефективності НПЗЗ у хворих на ОА, суперечливі: одні продемонстрували їх високу ефективність [Huskisson E.C., 1996., Dequeker J., et al., 1998, Silverstein F.E., et al., 2000], інші-знайшли, що ефективність НПЗЗ не вище, ніж так званих “простих анальгетиків” [Dieppe P.A., et al., 1993; March L.М., et al., 1994]. Останнім часом широко обговорюється роль препаратів патогенетичної дії в лікуванні ОА, з яких найбільш перспективними представниками вважають системну ензимотерапію (СЕТ) [Коваленко В.М., 1998; Klein, W. За даними плацебоконтрольованих досліджень [Klein W., Kullich G., 2000; Singer F. et al., 2001], тритижнева монотерапія СЕТ з використанням флогензима у хворих на ОА була однаково ефективною в порівнянні з диклофенаком 150 мг на добу та характеризувалась більшою безпечністю. Підвищити ефективність та безпечність комплексного лікування ОА щодо досягнення і збереження довготривалого стійкого клінічного ефекту, запобігання прогресуванню хвороби, зниження частоти виникнення побічних явищ на основі комбінованої терапії з застосуванняи хондропротекторних препаратів, системної ензимотерапії і нестероїдних протизапальних засобів. Відповідно до мети дослідження вирішувались наступні задачі: 1.Провести порівняльний аналіз ефективності курсового призначення комбінацій ХП, СЕТ і НПЗЗ з монотерапією НПЗЗ у хворих на ОА на основі аналізу клінічних, лабораторних та інструментальних показників суглобового синдрому (СС) в залежності від його стартової клініко-рентгенологічної характеристики.Вік хворих коливався від 41 до 70 років (в середньому 56,6±7,4 років), тривалість хвороби складала від 2 до 11 років (в середньому 5,5±2,03 роки). Хворі першої групи ("АФД") отримували на протязі 3 тижнів комбінацію флогензиму 9 таб/добу, алфлутопу внутрішньосуглобово та внутрішньомязево за загальноприйнятою схемою та диклофенаку 100 мг на добу. Хворі другої групи ("ФД") приймали 3 тижні комбінацію флогензиму та диклофенаку у вищевказаних дозах. Lequesne (1997), який визначали за характером больового синдрому (час виникнення, максимальна дистанція при ходьбі без болю), тривалістю ранкової скутості та наявності труднощів у повсякденному житті. Для оцінки СІ використовували метод пальпації: 0 балів-суглоб не чутливий, 1 бал-слабкий біль, 2 бали-помірний біль, хворий морщиться, 3 бали-різкий біль, хворий відсмикує суглоб.В групах "АФД" та "ФД" спостерігали статистично суттєву динаміку ВАШ болю у хворих з вираженим, значно і різко вираженими СТОА (р0,05). Не дивлячись на те, що в усіх трьох групах знайдено статистично вірогідне збільшення кількості хворих, у котрих ходьба не спричинювала труднощів (в групі „АФД”-на 80%, в групі „ФД”-на 73,3% і в групі „Д”-на 36,7%, р<0,01), в групі монотерапії цей приріст був вірогідно меншим, ніж в групах комбінованого лікування (р<0,01). Комбіновані схеми лікування призвели до значного зменшення градієнту температур (ДТ) у хворих на ОА-на 55,54±24,1% в групі „АФД” і 59,3±21,9% в групі „ФД”. Вивчення динаміки ДТ в залежності від СТОА продемонструвало суттєве зменшення показника під впливом комбінованого лікування у хворих з різними ступенями тяжкості ОА, тоді як на тлі монотерапії диклофенаком динаміка ДТ була суттєвою лише у хворих з вираженим (р<0,01) і значно вираженим СТОА (р<0,05). Кореляційний аналіз виявив помірний звязок між показником ДТ до лікування (тобто у хворих з маніфестним ОА) і АФІ (r = 0,44, р-0,015), обсягом згинання (r =-0,39, р-0,034), СІ (r = 0,45, р-0,011) і БІ (r = 0,41, р-0,03), а також значний звязок з ВАШ болю (r = 0,54, р-0,002).1.На підставі проведеного комплексного клініко-інструментального дослідження доведено, що застосування комбінованої терапії з використанням ХП, СЕТ і НПЗЗ підвищує ефективність та безпечність лікування хворих на ОА і забезпечує довготривалий стійкий клінічний ефект. 3.Ефективність лікування обстежених хворих на ОА залежить від клінічної характеристики суглобового синдрому перед лікуванням: ефективність комбінацій ХП, СЕТ і НПЗЗ вище у хворих вираженим, ніж з різко вираженим СТОА; монотерапія НПЗЗ ефективна у половини хворих зі значно вираженим і неефективна у хворих з різко вираженим СТОА. Результати лікування комбінаціями ХП, СЕТ і НПЗЗ, а також монотерапії НПЗЗ не відрізняються у хворих з І та ІІ рентгенологічними стадіями ОА. 4.Найбільш тривале збереження отриманого ефекту забезпечує комбінація ХП, СЕТ і НПЗЗ: 3 місяці у 72% хворих, півроку-у 48%, 9 місяців-у 21%, рік-у 10% хворих. Використання комбінації СЕТ і НПЗЗ супроводжується збереженням ефекту лікування на протязі 3 місяців у 63%, півроку - у 37%, 9 місяців - у 4% хворих.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ