Обгрунтування можливості використання культивованих клітин міжхребцевого диска для лікування хворих з дегенеративними захворюваннями хребта - Автореферат

Тому невеликі за обємом щілини у міжхребцевому диску не загоюються і служать шляхом для міграції драглистого ядра, що обумовлює згодом розвиток значних порушень у структурі фіброзного кільця та формування гриж (S. Існує чимало способів попередження дегенеративних змін у міжхребцевому диску, проте причини розвитку дегенерації та репаративні можливості міжхребцевого диска не розкриті повністю. У звязку з цим розробка нових методів лікування, спрямованих на відновлення структури міжхребцевого диска та на оптимізацію його регенерації, залишається актуальною. Клітини у міжхребцевому диску займають лише 1 % від його загального обєму, однак їх роль у підтриманні складу міжклітинного матриксу та метаболізму диска важлива (T. Автором особисто виконана постановка культур клітин міжхребцевого диска щурів різного віку на матрицях та без них, проведена цитологічна оцінка стану клітин, визначена проліферативна активність на етапах культивування; виконано моделювання дефекту міжхребцевого диска, трансплантація клітин у дефект; проведена гістологічна оцінка перебігу репаративного процесу у міжхребцевому диску.Матеріалом роботи служили культивовані клітини міжхребцевих дисків 3-місячних та 12-місячних щурів у моношаровій та високого ступеня щільності культурах; культивовані на колагеновій матриці клітини 3-місячних щурів (35 щурів), а також культивовані клітини міжхребцевих дисків пацієнтів із дегенеративними захворюваннями хребта (4 пацієнти). Проведено 5 серій експериментів: моделювання дефекту (розміром 2?2 мм) міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта (LIV-LV) 3-місячних та 12-місячних щурів, який нічим не заповнювали - контроль (42 тварини); аналогічні дефекти міжхребцевих дисків, у котрі вносили суспензію культивованих автологічних клітин міжхребцевих дисків хвостового відділу хребта у різних кількостях - 3?105 та 3?107 - дослід (84 тварини); дефекти міжхребцевих дисків 6 місячних щурів, у котрі вносили культивовані автологічні клітини на колагеновій матриці - дослід (28 тварин); дефекти міжхребцевих дисків 12 місячних щурів, у котрі на 14 добу після операції вносили культивовані алогенні клітини - дослід (28 тварин); дефекти міжхребцевих дисків 6 місячних щурів, у котрі вносили культивовані автологічні клітини та виконували динамічну нейтралізацію для рестабілізації хребта - дослід (28 щурів). Для порівняння висоти міжхребцевого диска після трансплантації клітин були використані інтактні щури аналогічного віку та маси - 10 щурів (9-місячного віку) та 10 щурів (18-місячного віку). Клітини міжхребцевого диска культивували як у моношаровій культурі (4?105 клітин/мл), так і у культурі високого ступеня щільності (2?106 клітин/мл) за методом (Н.В. Для визначення загальної кількості клітин та клітин з фігурами мітозу, їх фіксували розчином Карнуа, фарбували азур-еозином за Романовським.Досліджена можливість культивування клітин міжхребцевого диска щурів та людини із забезпеченням їх життєздатності, проліферації та біосинтезу специфічних макромолекул матриксу хрящової тканини, а також вивчено вплив на процес репарації ушкодженого міжхребцевого диска кількості трансплантованих клітин, застосованої матриці, а також авто-і алогенних клітин, отриманих від донорів різного віку. Культивування клітин міжхребцевого диска щурів за методом моношарової культури не забезпечує збереження клітинами хрящового фенотипу. Метод культури високої щільності дозволяє одержати клітини хрящового диферону, а також формування матриксу з макромолекулами глікозаміногліканів та колагену. Структурна організації фрагментів міжхребцевих дисків, видалених при виконанні пацієнтам спондилодезу, свідчить про позитивну можливість їх використання для одержання культивованих клітин у якості трансплантатів для оптимізації репарації дисків. Клітини, які вилучені із фрагментів міжхребцевих дисків (видалених гриж), за фенотипом відповідають фіброхондроцитам, а їх ультраструктурна організація, свідчить про життєздатність та наявність у цитоплазмі мембранних органел, котрі забезпечують характерний для даних клітин біосинтез.

1. Основний зміст роботи