Обґрунтування застосування двошарового неперервного внутрішньошкірного шва в хірургічній стоматології - Автореферат

Сьогодні представляється загальновідомим фактом, що на якісні характеристики післяопераційного рубця впливають такі місцеві умови, як щільність контакту при зіставленні країв рани, профілактика формування гематом і сером, відповідність анатомічних шарів, а також надійна фіксація поверхонь рани зі збереженням умов для адекватної судинної і нервової трофіки (Белоусов А.Е., 1998). В умовах, що створилися, хірурги продовжують використовувати в своїй роботі традиційні методики накладення косметичних внутрішніх неперервних швів, які розроблялися переважно для нерезорбованих шовних матеріалів і мають ряд недоліків. Присутність значних масивів шовного матеріалу (вузловий замок), створення зон гіпоксії та ішемії в ділянках надмірного тиску нитки ведуть до розвитку вираженої і тривало протікаючої місцевої запальної реакції, що в значній мірі робить негативний вплив на перебіг ранєвого процесу і формування рубця (Кочнев О.С., Измайлов С.Г., 1992). Задачі дослідження: В умовах клініки хірургічної стоматології вивчити вплив традиційної технології накладення внутрішньошкірного шва на динаміку і результати загоєння ран. Виходячи з мети і основних задач роботи, використані клінічні, термометричні, електрофізіологічні, імунологічні, цитохімічні методи дослідження - для зясування ефективності лікування хворих з післяопераційними ранами в щелепно-лицевій ділянці в умовах застосування одношарового і двошарового варіантів внутрішньошкірних швів, статистичні методи дослідження - для визначення достовірності одержаних результатів.До 1-ої групи ввійшли 80 хворих, яким зшивання країв рани проводилося за традиційною методикою (вузлові шви на підшкірну клітковину і неперевний внутрішньошкірний шов на шкіру). Тут фіксацію країв рани здійснювали за розробленою нами технологією накладення двошарового неперервного внутрішньошкірного шва (рис. Кількість хворих (контрольна група), де в ході ушивання ран був застосований тільки кетгут, склала 20 осіб (12,6 %), вікрил - 10 (6,3 %), дексон - 10 (6,3 %), максон - 20 (12,6 %) і ПДС - 10 (6,3 %). Крім загальноприйнятого комплексу досліджень проводили поглиблену оцінку місцевих клінічних показників (ступені вираженості больової реакції в післяопераційному періоді, поширеності гіперемії, травматичного запального набряку, стану швів, щільності стулення країв рани, наявності і характеру відокремлюваного з рани, виду її загоєння, термінів повної епітелізації поверхні, якісних характеристик рубця в ранні і віддалені терміни перебігу ранєвого процесу). Додаткові методи дослідження давали можливість оцінити вираженість і терміни стихання післяопераційних запальних реакцій в умовах застосування різних варіантів внутрішньошкірних швів, а також темпи перебігу відновних процесів у представників основної і контрольної груп.Основними негативними особливостями цього варіанту шва є: травматичність процедури видалення нитки (після загоєння рани); низька компресія поверхонь рани в центральній ділянці і висока частота розбіжності країв (23,75 %); формування ділянок ступінчастого зіставлення країв рани (33,33 %), що виявляються на 3-5 добу післяопераційного періоду. Оптимальними параметрами для накладення двошарового неперервного внутрішньошкірного шва є: наявність двох вузлів, що фіксують нитку, мають зворотну спрямованість (углиб рани), розташованих в протилежних кінцях раневої щілини на межі дерма-підшкірна клітковина; рівень розміщення першої лінії швів (верхній шар підшкірної клітковини із захопленням глибокого шару дерми) з довжиною стібків 4-5 мм і перекидними фіксуючими елементами із спрямованістю усередину; розташування поверхневої лінії швів між дермою і епідермісом. Сукупність використаних нами клінічних симптомів обєктивно свідчить про менш виражені ознаки запалення (гіперемія і набряк країв рани, інфільтрація глибоких шарів шкіри, больовий компонент, ексудація), що швидко йдуть, в ранньому післяопераційному періоді після накладення двошарового внутрішньошкірного шва. Дані одержані за допомогою додаткових функціональних методів дослідження (інфрачервона термографія, локальна термометрія і біопотенціометрія) дозволяють виявити відмінності в перебігу раневого процесу, що обумовлені особливостями місцевих реакцій на різні варіанти поверхневих швів, найбільш виражені на 5-у добу спостережень (частота реєстрації зон гіпертермії в контрольній групі склала 75 %, проти 35 % - в основній, при Р<0,05; відмінності в цифрових значеннях електропотенціалів шкіри зросли на 26,4 %, при Р<0,05). Цитохімічні показники активності дегідрогенази, а також протеолітичній активності крові дозволили встановити протекторний ефект модифікованого косметичного шва підтверджений термінами відновлення цифрових значень лактатдегідрогенази і сукцинатдегідрогенази в основній групі спостережень (на 5-7-у добу, проти 10-14-х - в контролі), а також темпами зворотної динаміки протеолізу з приведенням показника до початкового рівня в основній групі до 10-ї доби (проти 14-х - в контролі).

Основний зміст