Обґрунтування використання антибактеріальної терапії при лікуванні переломів нижньої щелепи в осіб молодого віку - Диссертация

.2 Методи лікування хворих 2.3 Методи лабораторних досліджень3.1 Показники маркерів ремодулювання кісткової тканини 3.2 Стан процесів перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи ротової рідини4.2.1 Стан маркерів ремодулювання кісткової тканини у пацієнтів до та після лікування 4.2.2 Стан перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи ротової порожнини у пацієнтів до та після лікування5.2.1 Стан маркерів ремодулювання кісткової тканини у пацієнтів до та після лікування 5.2.2 Стан перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи ротової порожнини у пацієнтів до та після лікування 5.3.1 Стан фагоцитарної ланки неспецифічного імунітету у пацієнтів до та після лікуванняПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇЦе повязано з необоротною глобалізацією, підвищенням техногенності суспільства, що, в свою чергу, призводить до неухильного збільшення частоти травматичних пошкоджень, у т.ч. і кісток лицевого скелету, й ускладнень характеру травми за рахунок синдрому взаємного обтяження при поєднаних ушкодженнях. В інфраструктурі всіх травм пошкодження щелепно-лицевої ділянки складають 3,2-8% [6], серед яких на частку переломів нижньої щелепи доводиться 27%, а серед переломів кісток лицевого скелету їх питома вага досягає 63-95% [65, 123, 161, 199]. Це обумовлено анатомічним розташуванням нижньої щелепи відносно інших кісток черепу (висунуте положення, відносно великі розміри), її рухомістю [63]. Переважання переломів нижньої щелепи відзначається в більшості випадків у чоловіків, що виражається в співвідношенні с жінками у пропорції 7:1 - 9:1. У зарубіжних оглядах повідомляється про співвідношення переломів нижньої щелепи у розвинених країнах у чоловіків та жінок як 3:1 [187].Достовірними виявилися залежності між рівнем ускладнень та віком хворих, наявністю супутньої патології, терміном до госпіталізації, наявністю уламкового перелому, перелому з дефектом кістки, видом застосовуваного антибіотика. Тому має сенс проаналізувати фактори ризику розвитку гнійно-запальних ускладнень переломів нижньої щелепи, спираючись на літературні дані. На противагу цьому, В.О.Маланчук зі співавт. повідомив [194], що, важка комбінована травма не сприяє розвитку гнійно-запальних ускладнень переломів нижньої щелепи. О.О.Богомольця, травматичні переломи нижньої щелепи поєднувались з черепно-мозковою травмою у 11,2% випадків, переломами інших кісток лицевого черепа - у 4,2% і з ураженнями інших органів і систем - в 3,6% випадків. Відстрочення лікування переломів нижньої щелепи можна розподілити на такі групи: затримка між моментом травми та зверненням за медичною допомогою, затримка між зверненням за медичною допомогою та встановленням діагнозу, і затримка між установленням діагнозу та лікуванням.Цей процес включає в себе координовану дію декількох типів клітин паралельно зі змінами біохімічного складу. Важливим фактором, що має вплив на процес загоєння кістки є призначення різноманітних фармакологічних засобів.[88] установив високу протизапальну та жарознижуючу ефективність НПЗЗ «Диклоберл» і рекомендував його застосування у хворих (без наявності у них супутніх захворювань), зокрема і з переломами нижньої щелепи, без застосування антибактеріальних препаратів. Взаємозвязок обміну цього вітаміну та кістковою тканиною досліджено й іншими авторами [183]. Б.Ц.Німаєв [75] пропонує застосування аскорбінової кислоти по 1 граму внутрішньовенно протягом 10 днів і фториду натрію 50 мг/добу 2-3 тижні, відзначаючи зменшення кількості ускладнень до 8% при 41% в контрольній групі. Крім аскорбінової кислоти доведено ефективність включення в комплекс лікування й інших антиоксидантів [108, 146] - токоферолу, поліоксидонію [76], бемітилу [121], застосування яких зменшує кількість ускладнень. Не зважаючи на наведені автором позитивні результати - майже повну відсутність ускладнень і зниження строків непрацездатності на 7-9 діб, він не набув широкого впровадження через складність вмісту, що включав у себе більш ніж 12 елементів, низка з яких не має синергічної дії. В останні десятиріччя проводилися дослідження, які обґрунтовували використання таких препаратів, як імуномодулін [10], левамізол [19], неовір [81], мієлопід [68], тималін та Т-активін при порушеннях Т-клітинної ланки імунітету [49], кемантан при імунодефіцитних станах В-типу [64], тимоген, тимоптин в комплексі з препаратами, що покращують кровообіг (папаверин, нікотинова кислота, трентал тощо) [120, 122].Застосування великої кількості антибіотиків (серед яких є препарати, що мають цитостатичну дію) не може не позначатися на стані імунітету, і внаслідок цього, на репаративному процесі. Поява високовірулентних полірезистентних штамів мікроорганізмів, причиною появи яких є широке, нераціональне використання антибіотиків, призначення антибіотиків хворим, які не потребують цього лікування, використання малих доз, застосування препаратів, які неефективні при даному захворюванні, проведення тривалих курсів лікування, самолікування; розвиток небажаних побічних ефектів антибактеріальної терапії (N.Shehab [17

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЕТІОЛОГІЮ, ПАТОГЕНЕЗ І ЛІКУВАННЯ ТРАВМАТИЧНИХ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ

1.1 Частота, характер, структура, принципи лікування травматичних переломів нижньої щелепи в осіб молодого віку

1.2 Основні причини виникнення ускладнень при переломах нижньої щелепи

1.3 Медикаментозне лікування і профілактика запальних ускладнень переломів нижньої щелепи

1.3.1 Сучасні методи медикаментозного впливу на організм хворого з переломом нижньої щелепи

1.3.2 Антибактеріальна терапія при лікуванні переломів нижньої щелепи

РОЗДІЛ 2. ОБЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ