Оптимізація лікування пацієнтів з травматичними переломами нижньої щелепи за рахунок уточнення показань до застосування антибактеріальної терапії. Перебіг загоєння перелому нижньої щелепи. Вивчення зміни складу та патогенності мікрофлори порожнини рота.
.2 Методи лікування хворих 2.3 Методи лабораторних досліджень3.1 Показники маркерів ремодулювання кісткової тканини 3.2 Стан процесів перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи ротової рідини4.2.1 Стан маркерів ремодулювання кісткової тканини у пацієнтів до та після лікування 4.2.2 Стан перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи ротової порожнини у пацієнтів до та після лікування5.2.1 Стан маркерів ремодулювання кісткової тканини у пацієнтів до та після лікування 5.2.2 Стан перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи ротової порожнини у пацієнтів до та після лікування 5.3.1 Стан фагоцитарної ланки неспецифічного імунітету у пацієнтів до та після лікуванняПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇЦе повязано з необоротною глобалізацією, підвищенням техногенності суспільства, що, в свою чергу, призводить до неухильного збільшення частоти травматичних пошкоджень, у т.ч. і кісток лицевого скелету, й ускладнень характеру травми за рахунок синдрому взаємного обтяження при поєднаних ушкодженнях. В інфраструктурі всіх травм пошкодження щелепно-лицевої ділянки складають 3,2-8% [6], серед яких на частку переломів нижньої щелепи доводиться 27%, а серед переломів кісток лицевого скелету їх питома вага досягає 63-95% [65, 123, 161, 199]. Це обумовлено анатомічним розташуванням нижньої щелепи відносно інших кісток черепу (висунуте положення, відносно великі розміри), її рухомістю [63]. Переважання переломів нижньої щелепи відзначається в більшості випадків у чоловіків, що виражається в співвідношенні с жінками у пропорції 7:1 - 9:1. У зарубіжних оглядах повідомляється про співвідношення переломів нижньої щелепи у розвинених країнах у чоловіків та жінок як 3:1 [187].Достовірними виявилися залежності між рівнем ускладнень та віком хворих, наявністю супутньої патології, терміном до госпіталізації, наявністю уламкового перелому, перелому з дефектом кістки, видом застосовуваного антибіотика. Тому має сенс проаналізувати фактори ризику розвитку гнійно-запальних ускладнень переломів нижньої щелепи, спираючись на літературні дані. На противагу цьому, В.О.Маланчук зі співавт. повідомив [194], що, важка комбінована травма не сприяє розвитку гнійно-запальних ускладнень переломів нижньої щелепи. О.О.Богомольця, травматичні переломи нижньої щелепи поєднувались з черепно-мозковою травмою у 11,2% випадків, переломами інших кісток лицевого черепа - у 4,2% і з ураженнями інших органів і систем - в 3,6% випадків. Відстрочення лікування переломів нижньої щелепи можна розподілити на такі групи: затримка між моментом травми та зверненням за медичною допомогою, затримка між зверненням за медичною допомогою та встановленням діагнозу, і затримка між установленням діагнозу та лікуванням.Цей процес включає в себе координовану дію декількох типів клітин паралельно зі змінами біохімічного складу. Важливим фактором, що має вплив на процес загоєння кістки є призначення різноманітних фармакологічних засобів.[88] установив високу протизапальну та жарознижуючу ефективність НПЗЗ «Диклоберл» і рекомендував його застосування у хворих (без наявності у них супутніх захворювань), зокрема і з переломами нижньої щелепи, без застосування антибактеріальних препаратів. Взаємозвязок обміну цього вітаміну та кістковою тканиною досліджено й іншими авторами [183]. Б.Ц.Німаєв [75] пропонує застосування аскорбінової кислоти по 1 граму внутрішньовенно протягом 10 днів і фториду натрію 50 мг/добу 2-3 тижні, відзначаючи зменшення кількості ускладнень до 8% при 41% в контрольній групі. Крім аскорбінової кислоти доведено ефективність включення в комплекс лікування й інших антиоксидантів [108, 146] - токоферолу, поліоксидонію [76], бемітилу [121], застосування яких зменшує кількість ускладнень. Не зважаючи на наведені автором позитивні результати - майже повну відсутність ускладнень і зниження строків непрацездатності на 7-9 діб, він не набув широкого впровадження через складність вмісту, що включав у себе більш ніж 12 елементів, низка з яких не має синергічної дії. В останні десятиріччя проводилися дослідження, які обґрунтовували використання таких препаратів, як імуномодулін [10], левамізол [19], неовір [81], мієлопід [68], тималін та Т-активін при порушеннях Т-клітинної ланки імунітету [49], кемантан при імунодефіцитних станах В-типу [64], тимоген, тимоптин в комплексі з препаратами, що покращують кровообіг (папаверин, нікотинова кислота, трентал тощо) [120, 122].Застосування великої кількості антибіотиків (серед яких є препарати, що мають цитостатичну дію) не може не позначатися на стані імунітету, і внаслідок цього, на репаративному процесі. Поява високовірулентних полірезистентних штамів мікроорганізмів, причиною появи яких є широке, нераціональне використання антибіотиків, призначення антибіотиків хворим, які не потребують цього лікування, використання малих доз, застосування препаратів, які неефективні при даному захворюванні, проведення тривалих курсів лікування, самолікування; розвиток небажаних побічних ефектів антибактеріальної терапії (N.Shehab [17
План
ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЕТІОЛОГІЮ, ПАТОГЕНЕЗ І ЛІКУВАННЯ ТРАВМАТИЧНИХ ПЕРЕЛОМІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ
1.1 Частота, характер, структура, принципи лікування травматичних переломів нижньої щелепи в осіб молодого віку
1.2 Основні причини виникнення ускладнень при переломах нижньої щелепи
1.3 Медикаментозне лікування і профілактика запальних ускладнень переломів нижньої щелепи
1.3.1 Сучасні методи медикаментозного впливу на організм хворого з переломом нижньої щелепи
1.3.2 Антибактеріальна терапія при лікуванні переломів нижньої щелепи
РОЗДІЛ 2. ОБЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы