Обґрунтування вибору тактики лікування хворих з ранніми формами раку прямої кишки (Т1-2N0M0) - Автореферат

Найбільш складною проблемою онкопроктології є лікування та реабілітація хворих на рак дистального відділу прямої кишки, коли пухлина локалізована на відстані 4-7 см від анальної складки (Кікоть В.О., Чорний В.О., 1996, Бондарь Г.В., Башеев В.Х., 2003). Можливість збереження органу і його функції після органозберігаючих операцій, доповнених хіміо-та променевою терапією, при підтриманні задовільного рівня віддалених результатів дозволила б у значній мірі розвязати проблему підвищення якості життя хворих на РПК в цілому, позбавити пацієнтів від цілого комплексу негативних психологічних, соціальних і медичних проблем (Fielding L.P., 2006). Відносно ранньої онкологічної патології залишається багато невизначених питань, повязаних, по-перше, з індивідуальною оцінкою ступеня злоякісності неоплазії і її прогресії у залежності від порушень функції різних систем і органів у хворих на ранній РПК (Бережна Н.М., Чехун В.Ф., 2005; Гельштейн В.И., 2003). Дослідити показники клітинної і гуморальної ланки імунітету у хворих на ранній РПК до лікування та їх зміни у ранньому післяопераційному періоді. Визначити концентрацію "середніх молекул" (СМ), зміни перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та активність ферментів системи антиоксидантного захисту (АОЗ) у обстежених хворих до лікування та проаналізувати динаміку цих показників після трансанального видалення пухлин і черевно-анальної резекції прямої кишки.Під нашим наглядом були 158 хворих з ранніми формами РПК (Т 1-2NOMO), які проходили лікування на базі Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру з 1991 до 2007 рр. Із дослідження виключалися хворі без чіткої морфологічної веріфікації діагнозу; ті хворі, які не завершили повний курс обстеження і лікування та ті, у яких виявлені віддаленні метастази, а також розміри пухлини були понад 3 см. Згідно класифікації TNM, в усіх обстежених і пролікованих нами хворих рак інфільтрував тільки підслизовий або мязовий шар прямої кишки, а регіонарні або віддалені метастази у цих хворих були відсутні (Т 1-2N0M0). Нижній край пухлини знаходився у 91 хворого (57,6 %) на відстані від 6 до 8 см від ануса, у 43 (27,2 %) - від 4 до 6 см, у 24 (15,2 %) хворих - на відстані від 2 до 4 см. Із 158 хворих на ранній рак прямої кишки нами проведено трансанальне видалення пухлин (ТВП) прямої кишки у 92 (58,23 %) хворих, черевно-анальна резекція (ЧАР) прямої кишки у 66 (41,77 %). Хворим після ТВП проводили променеву і хіміотерапію, хворим після ЧАР вона не проводилась.Проведений зрівняльний аналіз результатів лікування хворих на ранні форми РПК показав, що заміна черевно-анальної резекції прямої кишки органозберігаючими операціями при захворюванні на ранній рак прямої кишки призводить до значного зменшення звязаних з нею негативних психологічних, соціальних та медичних проблем. Можливість залишку та заносу пухлинних мікрометастазів при органозберігаючих операціях вимагає проведення хіміо-променевоі терапії, імунокорекції після операції у хворих з ранніми формами раку прямої кишки. У 79,4 % хворих з ранніми формами РПК після ЧАР та у 87 % хворих після ТВП прямої кишки з наступною радіохіміотерапією встановлено погіршення імунних показників, що полягало у зниженні загальної кількості Т-лімфоцитів і Т-хелперів-супресорів, а також імунорегуляторного індексу CD4/CD8; активації аутоімунних реакцій, підвищенні рівня ЦІК за рахунок середньомолекулярної фракції (11S-19S), а також рівня СМ. Безпосередні результати трансанального видалення пухлини і черевно-анальних резекцій при захворюванні на ранній рак прямої кишки (післяопераційні ускладнення - 1,08 % і 27 %, відповідно; забезпечення задовільних результатів анальної континенції через 12 місяців після операції 78 % і 60 %, відповідно), переконливо свідчать про перевагу органозберігаючих операцій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ