Обґрунтування вибору методу хірургічного лікування при портальній гіпертензії у хворих на цироз печінки - Автореферат

Згідно із визначенням ВООЗ, цироз печінки (ЦП) - це дифузний процес у печінці, що відзначається фіброзом та утворенням вузлів, які розвиваються внаслідок некрозу гепатоцитів (Энтони П. и соавт., 1978). Ступінь змін печінкового кровообігу на фоні цирозу печінки значною мірою визначає важкість ускладнень портальної гіпертензії. При визначенні показань і при виборі тактики хірургічного лікування хворих на цироз печінки, ускладнений портальною гіпертензією, важливу роль відіграють методи дослідження, результати яких характеризують функціональні зміни у печінці, селезінці, судинній архітектоніці. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання: Оцінити діагностичну та прогностичну цінність критеріїв функціонального стану печінки і показників гомеостазу, конкретизувати фактори ризику операційних втручань у хворих з портальною гіпертензією на фоні цирозу печінки. Вивчити морфологічні та функціональні зміни верхніх відділів шлунково-кишкового тракту і вплив цих чинників на ризик виникнення кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу і шлунка на фоні цирозу печінки.Усіх хворих ми розділили на 3 групи: І-а - 27 (12,2%) хворих без ознак кровотеч із ВРВ стравоходу в анамнезі; ІІ-а - 111 (50,2%) пацієнтів, які мали одну кровотечу в анамнезі; ІІІ-а - 83 (37,6%) хворих, у яких в анамнезі було 2 або більше кровотеч. Клінічні ознаки портосистемної енцефалопатії (ПЕ) спотерігали у 32 (14,5%) хворих, причому у 4 (12,5%) із них виявлено субклінічні ознаки ПЕ, у 8 (25,0%) встановлено І-у стадію ПЕ, ще 2 (6,25%) хворих надійщли у стадії печінкової коми на фоні гострої кровотечі, яку вдалося зупинити з допомогою фармакотерапії, після чого під впливом інтенсивної терапії стан цих хворих вдалося значно покращити (печінкова кома була ліквідована, констатовано ПЕ як І-ІІ стадію). Ступінь печінкової недостатності Кількість хворих Не було кровотечі в анамнезі Була одна кровотеча Було дві і більше кровотеч При ендоскопічному обстеженні встановлено, що у більшості хворих - 106 (47,96%) - наявний ІІ ступінь ВРВ стравоходу, у 79 (35,75%) хворих - ІІІ ступінь, у 31 (14,03%) - І ступінь, і тільки у 5 (2,26 %) хворих не стверджено ВРВ стравоходу та шлунка. При вивченні розмірів печінки та селезінки виявлено, що незмінені розміри печінки були у 54 (24,4%) хворих, збільшення розмірів печінки - у 72 (32,6%), зменшення - у 95 (43,0%) хворих.Вирішення цієї проблеми досягнено шляхом удосконалення методів обстеження та диференційованої тактики комплексного лікування хворих на ЦП, що грунтується на сучасних підходах до лікування ускладнень портальної гіпертензії та створеному й опрацьованому математичному алгоритмі, завдяки якому можна визначити оптимальний обсяг і спосіб хірургічного лікування хворих у залежності від ступеня печінкової недостатності. Зміна типів центральної гемодинаміки від гіперкінетичного (ФВ>55%) до гіпокінетичного (ФВ<45%) при погіршенні функції печінки свідчить про розвиток прихованої серцевої недостатності, що насамперед виявляється зниженням показників серцевого викиду та фракції викиду лівого шлуночка, і є свідченням погіршення скорочувальної функції міокарда. Зменшення розмірів печінки супроводжується зниженням обємного кровоплину у ворітній вені на 15-34% і зниженням селезінкового кровоплину на 9-45%, що свідчить про погіршення кровопостачання печінки. Наростання спленомегалії, особливо у поєднанні з гіперспленізмом, супроводжується зниженням ворітного кровоплину на 4-8%, тобто сприяє зростанню ступеня печінкової недостатності. Алгоритм обстеження хворих на ЦП з синдромом ПГ, поряд із загальноприйнятими лабораторними та інструментальними обстеженнями повинен містити езофагогастродуоденоскопію, ультразвукове дослідження (для визначення розмірів печінки, селезінки, наявності асциту) та допплєросонографію (з визначенням печінкового судинного індексу, загального печінкового обємного кровоплину), динамічну сцинтиграфію печінки, визначення типу центральної гемодинаміки, мезентерикопортоспленографію та артеріомезентерикопортографію (з визначенням портальної перфузії печінки), неврологічне обстеження з ЕЕГ (для визначення портосистемної енцефалопатії).

Основний зміст роботи