Обґрунтування вибору лікувальної тактики при складних каменях сечоводу з використанням малоінвазивних методів (клініко-експериментальне дослідження) - Диссертация

2.2 Характер і структура ускладнень при ендоскопічному лікуванні хворих на камені сечоводу3.1 Загальна характеристика пацієнтів з невдачами й ускладненнями хірургічного лікування каменів сечоводу при використанні уретероскопії й контактної ультразвукової уретеролітотрипсії 3.2 Аналіз інтраопераційних ускладнень при лікуванні хворих на камені сечоводу з використанням уретероскопії й контактної ультразвукової уретеролітотрипсії.1 Особливості післяопераційного періоду й післяопераційного дренування верхніх сечових шляхів при ендоскопічному лікуванні хворих зі «стандартними» каменями сечоводуМісце ретроперитонеоскопічної уретеролітотомії в лікуванні «складних» каменів сечоводуПрактичні рекомендаціїКамені сечоводів є найбільш складною формою СКХ, що обумовлено труднощами діагностики й низкою ускладнень при проведенні різних оперативних утручань.Утворення каменів у нирках може спричинити один, рідше декілька чинників, коли складаються патогенетичні умови, що сприяють цьому процесу [58, 155]. Вплив питної води на каменеутворення повязують з її високим ступенем жорсткості, але деякі автори, що проводили дослідження упродовж багатьох років, заперечують вплив жорсткої води на формування каменеутворення в нирках [64, 176]. Хронічні запальні процеси (пієлонефрит, гломерулонефрит) змінюють ниркову екстракцію деяких речовин (кальцію, лимонної кислоти, фосфатів, сечовини та ін.), змінюючи у такий спосіб колоїдну стабільність сечі й спричиняючи каменеутворення. Найбільші структурні зміни в нирці викликають камені миски, а також сечоводні, рухливі й такі, що тривало знаходяться там і викликають обструкцію верхніх сечових шляхів, підвищення внутрішньониркового тиску, розтягування чашок і миски та атрофію ниркової паренхіми [139, 151]. Верхні сечові шляхи, що складаються з чашок, миски і сечоводів складають єдину сполучну ланку між ниркою і сечовим міхуром.Так, камені сечоводу розміром до 4 мм спонтанно відходять у 81% хворих, якщо вони розташовані на межі верхньої і середньої третини сечоводу, і у 93% - якщо вони розташовані в паравезикальній частині. Камені розміром від 4 до 6 мм, розташовані на межі верхньої і середньої третини сечоводу, відходять у 52% хворих та в 62% - при їхньому розташуванні в приміхуровій частині. Камені сечоводу діаметром більше 6 мм відходять самостійно лише у 8% хворих, якщо вони розташовані на межі верхньої і середньої третини сечоводу, і в 17% - при локалізації їх у приміхуровому відділі [2, 4, 26]. Велике значення при спонтанному відходженні конкрементів сечоводів має не лише розмір каменя, але й стан мязового шару миски, сечоводу, їхній тонус. У мисці він дорівнює 10-12 см водяного стовпа, у сечоводі поступово зростає, причому тиск у середньому відділі сечоводу вищий, ніж у верхньому, а в тазовому цистоїді він досягає 50 см вод. ст.Конкременти нижнього відділу сечоводу необхідно відрізняти від тіней флеболітів у судинах стінки тазу, які мають характерну круглясту форму з отворами, а також від точкових звапнінь в органах тазу [204]. Товщина кістково-мязового масиву цієї частини у передньозадній проекції досягає 11 см, тому навіть тінь рентгеноконтрастного конкременту сечоводу може не виявлятися. Екскреторна урографія дає можливість оцінити анатомічний стан сечових шляхів, виявити ознаки ураження нирок, чашково-мискової системи і сечоводів, а при тривалому спостереженні за хворим - здійснити контроль за динамікою патологічного процесу [75]. Наявність рентгенонеконтрастних і невидимих на оглядових рентгенограмах каменів сечовивідних шляхів може бути запідозрена за непрямими ознаками: розширення чашок при каменях мисок та розширення проксимальних відділів сечоводів і порожнин нирок при каменях сечоводів [195, 412]. У звязку з тим, що камені в сечоводах можуть затемнюватися контрастною речовиною, зазвичай застосовують КТ без контрастного посилення [194].Цей лазер здатний фрагментувати камінь будь-якого розміру й щільності. Імпульсні лазери не дозволяли подрібнити всі камені й залишали значно більші фрагменти, ніж після використання сучасних гольмієвих лазерів [149, 202, 344, 389, 390, 418]. При уретероскопії у проксимальних відділах сечоводу ендоскопічний доступ вдало поєднується з ефективною літотрипсією, що дозволяє досягти успіху практично в 100% пацієнтів з каменями цих відділів сечоводу. При використанні сучасних ригідних мініскопів і гольмієвих лазерів для літотрипсії успіх ендоскопічного лікування каменів будь-яких відділів сечоводу досягає практично 100% [188, 326, 364]. У звязку з тим, що камінь у процесі операції піддається фрагментації, фактичного статусу «stone-free» вдається досягти не в усіх випадках, тому для характеристики успішного лікування використовують ті ж дефініції, що й при ЕУХЛ.Наукову обробку клінічного й експериментального матеріалу проведено особисто автором під керівництвом наукового консультанта, директора КЗОЗ «ОКЦУН ім. При виконанні цього дослідження керувалися загальноприйнятими світовими й вітчизняними нормами здійснення досліджень у галузі біології і медицини, що

Зміст

Анотація

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Список умовних скорочень

Вступ

Розділ 1. Сучасний стан проблеми діагностичної та лікувальної тактики при каменях сечоводу (огляд літератури)

1.1 Сучасні теорії каменеутворення. Особливості уродинаміки при каменях сечоводу

1.2 Клінічна картина уретеролітіазу

1.3 Сучасні можливості діагностики уретеролітіазу

1.4 Сучасні підходи до лікування каменів сечоводу

Розділ 2. Загальна характеристика власного матеріалу. методи дослідження