Обґрунтування та розробка тактики лікування хворих на камені сечовода, ускладнені гострим пієлонефритом - Автореферат

Відсутність таких досліджень вимагала визначення ступеня безпечності та, водночас, наукового обґрунтування технології застосування ЕУХЛ в лікуванні хворих на камені сечовода, ускладнені гострим пієлонефритом (КСГП). Дисертаційна робота виконувалась за планом науково-дослідних робіт Інституту урології АМН України і є фрагментом НДР „Розробити методи неоперативного лікування каменів сечовода, ускладнених гострим пієлонефритом, і визначити показання до їх застосування”, № держреєстрації 0101U000522. Автор брав безпосередню участь у плануванні, розробці і впровадженні методів діагностики та лікування хворих на камені сечовода, ускладнені гострим пієлонефритом. Обґрунтувати та оцінити клінічну ефективність застосування екстреної ЕУХЛ каменів сечовода, ускладнених гострим пієлонефритом, і розробити алгоритм тактики ведення хворих на уретеролітіаз, ускладнений гострим пієлонефритом. Вперше виявлені особливості динаміки госпіталізованої захворюваності пацієнтів з каменями сечовода та структури методів їх лікування, які полягають в достовірному зростанні з 1991р. до 2000р. кількості таких хворих, у половини з яких перебіг захворювання ускладнюється гострим пієлонефритом (ГП), що, водночас, супроводжується зменшенням питомої ваги відкритих оперативних втручань (з 37,4 % до 4,0 %) та консервативного лікування і зростанням частоти застосування ЕУХЛ (з 6,0 % до 40,6 %).Наступним етапом проведено визначення рівня сироваткового вмісту СРБ до ЕУХЛ та через 24 і 72 години після літотрипсії у 32 хворих з нефролітіазом , 60 - з уретеролітіазом та у 14 пацієнтів, яким ЕУХЛ каменів сечовода проведено після ліквідації явищ гострого обструктивного пієлонефриту. Проведено аналіз ефективності відстроченої ЕУХЛ каменів сечовода, яка виконана 135 хворим на гострий серозний пієлонефрит на 3-7 добу після катетеризації сечовода, за умов позитивної клініко-лабораторної динаміки, та післяопераційної ЕУХЛ, що проведена 10 хворим з функціонуючою нефростомою на 12-14 добу після відкритого оперативного втручання на нирці з приводу гострого гнійного пієлонефриту. При проведенні паралельного бактеріологічного дослідження сечі та каменів від 94 хворих, які було вилучено під час оперативних втручань, та таких, що відходили самостійно після ЕУХЛ чи літокінетичної терапії, встановлено, що загальна інфікованість каменів становить 42,5 5,1%. Серед 94 хворих, у яких вилучено конкремент, лише у 10 (10,6 2,7%) випадках відмічалось співпадіння бактеріального збудника у камені та в одному із зразків сечі. Найбільшу активність відносно основних збудників калькульозного пієлонефриту виявили наступні антибактеріальні препарати (у порядку зменшення їх ефективності): E.coli: іміпенем = амікацин, цефтріаксон, цефотаксим, гентаміцин, ципрофлоксацин, норфлоксацин; Proteus spp.: амікацин, іміпенем = цефотаксим, цефтріаксон = ципрофлоксацин, норфлоксацин, гентаміцин; Pseudomonas spp.: іміпенем = амікацин, ципрофлоксацин = цефотаксим, норфлоксацин, гентаміцин, цефтріаксон ; Enterococcus spp.: іміпенем = амікацин, цефтріаксон, цефотаксим, ципрофлоксацин, норфлоксацин, гентаміцин.У дисертації вирішена актуальна наукова задача - покращення якості лікування хворих на уретеролітіаз, ускладнений гострим пієлонефритом, шляхом наукового обґрунтування включення ЕУХЛ в алгоритм тактики ведення пацієнтів, що дає можливість уникнути використання інвазивних засобів лікування та небажаних наслідків їхнього застосування і, таким чином, скоротити термін госпіталізації, чим забезпечується практичне значення наукової розробки і відповідність її основним напрямкам розвитку охорони здоровя. На фоні достовірного зростання кількості госпіталізованих хворих з уретеролітіазом на 82,3% з 1991р. по 2000р. частина хворих серед них з перебігом захворювання, ускладненого гострим пієлонефритом, вірогідно зменшилась впродовж 1996-2000 років, однак, залишається високою і становить 49,1 3,8%. Співпадіння бактеріального збудника, виділеного із сечі та з каменя, виявлено у 10,6 2,7 % хворих, що свідчить про невисокий ризик зміни мікрофлори сечі, як можливого наслідку вивільнення збудника з каменя після його фрагментації. Відстрочена ЕУХЛ у хворих на уретеролітіаз, ускладнений гострим пієлонефритом, яка проводилась після ліквідації ознак гострого пієлонефриту за допомогою катетеризації сечовода та антибіотикотерапії, забезпечила ефективність лікування у 84,4 3,1% хворих. Висока ефективність екстреної ЕУХЛ (90,2 4,3 %) дозволяє застосувати її як альтернативний метод відновлення пасажу сечі з блокованої нирки у хворих на уретеролітіаз, ускладнений гострим серозним пієлонефритом, при каменях розміром до 1,0см у верхній третині та каменях до 1,5см у середній та нижній третинах сечовода.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ