Обґрунтування та результати застосування ендоуретральних стентів у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози - Автореферат

Епідеміологічні дані свідчать про те, що гістологічні ознаки ДГПЗ є у 50 % чоловіків віком від 50 до 60 років та у 88% чоловіків віком від 70 до 80 років (Возіанов О.Ф., 2001, Лопаткин Н.А., 1999). В даний час „золотим стандартом” в лікуванні ДГПЗ вважається трансуретральна резекція простати (Мартов А.Г., Лопаткин Н.А., 1999). В останні роки активно впроваджується в клінічну практику один з таких методів, а саме - ендоуретральне стентування (Мартов А.Г., Камалов А.А., 1999; Аляев Ю.Г. і співавт., 2003; Чепуров А.К. і співавт., 2003). Таким чином, незважаючи на значну кількість досліджень, проблема діагностики і лікування ДГПЗ гостро стоїть перед вченими та практичними лікарями у звязку із наростанням частоти даної патології, непередбачуваним перебігом (Возіанов О.Ф., Виниченко В.І., 2003), складністю вибору клінічно оптимального методу лікування, особливо у найбільш важкого контингенту хворих. Провести порівняльну оцінку традиційних методів обстеження з ультразвуковим дослідженням та методом магнітно-резонансної томографії з контрастуванням в плані вивчення змін функціонального стану сечових шляхів у хворих на ДГПЗ.Обстежено 308 хворих на ДГПЗ віком від 50 до 85 років (у середньому 68,4 ± 4,3 років), із них 46 хворим на доброякісну гіперплазію передміхурової залози було проведене лікування методом ендоуретрального стентування. Проведення радикального хірургічного лікування хворих на ДГПЗ, яким виконано ендоуретральне стентування, було неможливим, в першу чергу, у звязку з важкою супутньою патологією: ішемічною хворобою серця та ХНК (24 чол.), загостренням цукрового діабету (6 осіб), післяінфарктним коронарокардіосклерозом (5 осіб), наявністю ХНН - ІІІ ст. В порівняльному аспекті оцінювалися особливості перебігу захворювання та зміни з боку нижніх сечових шляхів у 216 хворих, які отримували консервативне медикаментозне лікування та 46 пацієнтів, які не отримували жодного лікування, а були на динамічному спостереженні на протязі року. В залежності від рівня I-PSS (0 - 35) хворі з патологією ДГПЗ були розподілені на дві групи: з помірною - до 19 балів та тяжкою симптоматикою з рівнем 20 - 35 балів. У хворих, які отримували консервативне медикаментозне лікування, були застосовані препарати: омнік (тамсулозин, “Yamanouchi”), який належить до групи б1А - адреноблокаторів у 66, проскар (фінастерид, “MSD”, - блокатор 5-б-редуктази у 58, простомол-Уно (Берлін - Хемі АГ” - препарат рослинного походження у 54, омнік і проскар - для вивчення ефективності комбінованої терапії у 38 пацієнтів.Ефективність застосування ендоуретрального стентування складає 67,4% і визначається позитивною динамікою показників від обєму залишкової сечі та швидкості сечовипускання і не залежить від вираженості симптоматики (I-PSS), обєму передміхурової залози, характеру затримки сечі (гостра чи хронічна). Враховуючи наростання симптоматики протягом року в групі пацієнтів, які підлягали спостереженню, а саме збільшення сумарного балу за шкалою I-PSS на 15,7%, зменшення максимальної швидкості сечовипускання на 21,3%, середньої - на 18% та зростання обєму залишкової сечі на 18,7%, доцільний ранній вибір лікування методом стентування. Розроблено алгоритм застосування різних методів обстеження хворих з порушеннями показників уродинаміки сечовивідних шляхів до та після проведеного малоінвазивного лікування - УЗД, МРТ та клініко-біохімічні дослідження, урофлоуметрія та оцінка якості життя за I-PSS, котрі дозволяють визначити структурно-функціональні зміни сечовивідних шляхів при ДГПЗ, оцінити ступінь інфравезикальної обструкції та провести моніторинг за станом пацієнта після стентування. Позитивний ефект лікування омніком установлений у 83,3% хворих, симптоматика захворювання за шкалою I-PSS зменшується на 40,9% протягом року у хворих з помірною та на 44,9% - з тяжкою симптоматикою, збільшення Qmax, Qave - на 30,9% та 34,0% відповідно обєму залишкової сечі зменшується на 53,6%. Визначені особливості техніки проведення процедури стентування при різноманітних варіантах росту передміхурової залози, що дозволяє рекомендувати метод стентування для лікування хворих на ДГПЗ.

Основний зміст роботи