Обґрунтування та оцінка ефективності малоінвазивних методів в лікуванні внутрішнього геморою - Автореферат

Отже, основними чинниками, що обумовлюють актуальність та необхідність наукового пошуку методів малоінвазивного хірургічного лікування ВГ є: значне поширення захворювання, особливо у пацієнтів працездатного віку, відсутність чітких показань та протипоказань до використання того чи іншого малоінвазивного методу лікування, значна частота рецидивів захворювання та ускладнень після хірургічного лікування. Проаналізувати частоту виявлення ВГ серед усіх захворювань ПК, незадовільних віддалених результатів лікування на основі опрацювання джерел літератури та архіву Головного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України. Визначити та порівняти діагностичну цінність сучасних технологій візуалізації дистальних гілок ВПА з метою вибору оптимального методу діагностики виду судинної анатомії ВПА у хворих на ВГ. Порівняти безпосередні та віддалені результати малоінвазивного лікування хворих на ВГ за частотою рецидивів захворювання, інтра - та післяопераційних ускладнень при використанні традиційних (традиційна ІЧФК, шовна дезартеризації ВПА) та розробленого (селективна ІЧФК дистальних гілок ВПА) методів. Порівняти функціональний стан сфінктерного апарату ПК та ЯЖ хворих, які лікувалися з використанням традиційних (традиційна ІЧФК, шовна дезартеризація ВПА) та розробленого (селективна ІЧФК дистальних гілок ВПА) методів.В основу проведеного дослідження покладений досвід діагностики та лікування 316 хворих на ВГ на базі відділення загальної та онкологічної колопроктології Головного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України в період з 2002 по 2006 р. Висловлюю вдячність головному хірургу МО України, д.мед. н., доценту І. А. Таким чином, ДГ, КГ1 і КГ2 однорідні за віком, статтю пацієнтів та стадією ХГ, отже результати лікування цих хворих, можуть бути достовірно екстрапольовані на генеральну сукупність - всіх хворих на ВГ. З метою верифікації діагнозу, визначення стадії ХГ, діагностики супутніх захворювань, які впливають на вибір методу лікування ВГ використовували діагностичний алгоритм, який включав аналіз скарг хворого, даних анамнезу захворювання, загальне клінічне обстеження, проктологічний огляд, спеціальне проктологічне дослідження (ТДМ, ТУЗД, сфінктерометричне дослідження), оцінку ЯЖ хворих шляхом анкетування. Якість життя оцінювали за опитувальником SF-36 у хворих груп спостереження через 6 міс, 1 і 2 роки після операції, що давало можливість проаналізувати зміни ЯЖ у хворих на ВГ як показник ефективності лікування. У хворих за наявності 4-х дистальних гілок ВПА через 2 роки після виконання традиційної ІЧФК негативних результатів лікування не було; за наявності 5 дистальних гілок - негативний результат відзначено в 1 (5,6%); за 6 дистальних гілок - в 1 (5,0%); за 7 дистальних гілок - у 3 (60,0%); за 8 дистальних гілок - у 2 (100,0%) хворих виявлений незадовільний результат.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо покращання результатів хірургічного лікування хворих на внутрішній геморой, шляхом впровадження нових діагностичних технологій та методів лікування, що дозволяє знизити частоту рецидивів захворювання, інтра-і післяопераційних ускладнень, зменшити тривалість стаціонарного лікування, покращити функціональні результати лікування та якість життя пацієнтів. Внутрішній геморой становить 39,1% в структурі всіх захворювань прямої кишки, з них 77,4% хворих працездатного віку; незадовільні віддалені результати лікування хворих на внутрішній геморой за традиційним методом інфрачервоної фотокоагуляції становлять 11,4%.

Основний зміст