Обґрунтування способу підвищення біологічної герметичності кишкового анастомозу - Автореферат

Інтраопераційне введення в ділянку анастомозу препаратів з антимікробною активністю дозволяє підвищити його біологічну герметичність за рахунок зниження кількості бактерій у просвіті анастомозу, однак відсутність узагальнюючого дослідження результатів застосування цієї методики не дозволяє в повній мірі оцінити її ефективність (Наумов Н.В. Особливої значущості проблема надійності кишкового анастомозу набуває в екстреній хірургії, де накладання швів відбувається на змінену патологічним процесом кишкову стінку, на тлі мікробного забруднення порожнини очеревини (Саенко В.Ф., Андреещев С.А., 2002; Steeb G., Yi-Zarn W., 2000). Науково обґрунтувати патогенетичність способу профілактики післяопераційних внутрішньоочеревинних гнійних ускладнень, основаного на підвищенні біологічної герметичності кишкового анастомозу за рахунок використання біорозчинного пристрою з програмованим вивільненням антимікробних препаратів, та оцінити ефективність цього способу в експерименті та клініці. Впровадження в хірургічну практику розробленого способу підвищення біологічної герметичності кишкового анастомозу за рахунок використання біорозчинного пристрою з програмованим вивільненням антимікробних препаратів у комплексній програмі профілактики післяопераційних внутрішньоочеревинних гнійних ускладнень при хірургічному лікуванні патології порожнистих органів травного каналу, дозволяє знизити частоту розвитку неспроможності кишкового анастомозу, загальну летальність, сприяє скороченню терміну лікування та надає підставу для широкого застосування лікарських засобів вітчизняного виробництва. В ході дослідження встановлено, що у післяопераційному періоді у 22 (19,3%) випадках мав розвиток поширений перитоніт, у 9 (7,9%) було діагностовано внутрішньоочеревинні абсцеси, у 20 (17,5%) - неспроможність кишкового анастомозу (НКА), у 2 (1,8%) сформувалась зовнішня тонкокишкова нориця, ще у 2 (1,8%) виникла рання спайкова кишкова непрохідність, у 43 (37,7%) - розвинулось нагноєння післяопераційної рани, у 3 (2,6%) - евентерація внутрішніх органів, у 4 (3,5%) діагностовано гострі ускладнення з боку серцево-судинної, а ще у 12 (10,5%) - з боку дихальної систем.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано новий підхід до вирішення проблеми розвитку внутрішньоочеревинних гнійних ускладнень, який полягає в розробці та впровадженні в клінічну практику способу підвищення біологічної герметичності тонкокишкового анастомозу за рахунок використання біорозчинного пристрою з програмованим вивільненням антимікробних препаратів. Введення антимікробних препаратів (0,8 метронідазолу, 1,5 канаміцину) у просвіт кишкового анастомозу у вигляді завису підвищує його біологічну герметичність на першу добу після операції, але на третю добу його біологічна герметичність знижується і відбувається інфікування очеревинної порожнини бактеріями до lg 2,2 (1,1) КУО\мл. Використання для підвищення біологічної герметичності кишкового анастомозу антимікробної палички на основі 15,0% полівінілового спирту з 0,5 резорцином та 0,5 фурациліном, дозволяє тривало підтримувати концентрацію антимікробних засобів в зоні анастомозу, що ефективно підвищує його біологічну герметичність на першу добу, але на третю добу після операції створюються передумови для розвитку внутрішньоочеревинних ускладнень, про що свідчить інфікування очеревинної порожнини бактеріями до lg 1,2 (0,4) КУО\мл.