Обґрунтування, розробка та вибір методу малоінвазивного хірургічного лікування хворих на гідронефроз - Диссертация

бесплатно 0
4.5 189
Основні аспекти етіопатогенезу та методи діагностики гідронефрозу. Стан проблеми опанування урологами ендовідеохірургічними методиками. Клінічна характеристика хворих та клініко-інструментальні методи. Можливості ендовідеохірургічного лікування хворих.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
5.3 Спосіб прогнозування рецидиву стриктур мисково-сечовідного сегменту у хворих на гідронефроз7.1 Метод профілактики рубцево-склеротичних змін у післяопераційному періоді у хворих на гідронефроз, що мають порушення синтезу сполучної тканини9.2 Комплексна система симуляційного навчання, тестування та атестації урологів, що опановують малоінвазивні хірургічні технікиГідронефроз - це вроджене або набуте захворювання, що характеризується дилатацією миски і чашок, порушенням функції нирки внаслідок функціонального або органічного звуження МСС [104]. Незважаючи на різні причини виникнення гідронефрозу, всі вони призводять до звуження МСС, без якого не буває гідронефрозу. При всіх видах гідронефрозу спостерігається венозний застій у нирках, подальше розширення миски призводить до стиснення судин, воріт нирки, спричиняючи у нирці венозний застій і дегенерацію епітелію канальців. Рідше гідронефроз обумовлений аномаліями розвитку ниркових або сімяних вен, що приводять до порушення венозного ниркового кровотоку. Використовують наступну клінічну класифікацію гідронефрозу: І стадія - пієлоектазія (розширення тільки ниркової миски з помірним порушенням функції нирки).До ендоскопічних методів лікування хворих зі стриктурами МСС і сечоводу відносять бужування, балонну дилатацію, холодну та електро-та лазерну ендотомію, що можуть бути виконані ретроградно або антеградно. Використання ендоурологічного методу лікування таких хворих, за даними деяких авторів, є достатньо ефективним, бо дозволяє відновити прохідність МСС при відносно простій і швидко виконуваній маніпуляції [88]. Її основними принципами вважаються: видалення рубцово зміненої тканини стриктури МСС, делікатне поводження з тканинами та органами, на яких відбувається втручання, адекватне дренування зони операції [31, 67, 123]. З 1949 р., коли вперше була описана пієлопластика методом Anderson-Hynes, ця операція була «золотим стандартом» лікування хворих із стриктурою МСС із ефективністю близько 86-90 % [63, 106]. Використання лапароскопічної трансперитонеальної техніки дає такі переваги, як більший робочий простір для виділення анатомічних структур і формування анастомозу, мала операційна травма, зниження ризику ускладнень, що повязані з формуванням післяопераційної грижі, зниження частоти виникнення гнійно-септичних ускладнень рани, менша морбідність, короткий реабілітаційний період, однак вона має і недоліки - можливість розвитку сечового перитоніту, складність доступу при спайковій хворобі та у хворих з ожирінням, технічно складний доступ до миски, що знаходиться за нирковими судинами [9, 46, 62, 100].Даний метод має значні переваги перед іншими методами: зменшення травматичності хірургічного втручання, зниження частоти післяопераційних ускладнень, скорочення термінів перебування хворого в стаціонарі, часу його реабілітації, зниження післяопераційної летальності, покращання якості життя хворих [176]. Це повязано не тільки з необхідністю придбання та освоєння коштовного обладнання, але й з тривалим навчанням спеціалістів, високим показником хірургічних ускладнень на етапах набуття досвіду хірургом, а також з відсутністю мережі центрів навчання з єдиними, у тому числі світовими стандартами освіти, тестування та атестації урологів і законодавчої бази з цих питань [8, 61, 82]. Мінздоровом Російської Федерації проводиться розробка типових програм додаткового професійного навчання, у тому числі лапароскопічній техніці в урології; почалася розробка нових професійних стандартів, корекція навчальних планів з урахуванням сучасних навчальних тенденцій і розробка методичних рекомендацій з підготовки викладацьких кадрів. Потреба в симуляційному тренінгу для засвоєння лапароскопічних методів взагалі та зокрема в урології повязана з фізичними особливостями проведення таких втручань, наприклад обмеженим оглядом зони операції, втратою сприйняття глибини, що зумовлено застосуванням двовимірного дисплея, необхідністю координації „око - рука” - спостереження за проведенням втручань на відеомоніторі, фулькрум-ефектом (вплив точки опори при маніпуляції інструментом), використанням довгих інструментів з „ефектом важеля”, відсутністю тактильної чутливості та ін. Використання при навчанні симуляційного тренінгу дозволяє створити клінічну ситуацію, максимально наближену до реальної та набути майстерності без ризику для пацієнта; проводити необмежену кількість повторів вправ до досягнення належної якісної і кількісної оцінки; не залежати від роботи клініки і присутності куратора; отримати обєктивну оцінку виконання маніпуляцій; бути готовим до екстремальних ситуацій і рідких випадків, а також до роботи в команді; знизити рівень стресу під час операції; знизити поточні фінансові витрати та етичні проблеми порівняно з навчанням на трупному матеріалі та тваринах [118, 160, 203].У ході проведених досліджень за період з 2007 по 2015 рр. нами було досліджено 357 хворих на гідронефроз, що був обумовлений обструкцією МСС та верхньої третини сечоводу різної етіології (вродженою або набутою) та пе

План
Зміст

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Основні аспекти етіопатогенезу та методи діагностики гідронефрозу

1.2 Сучасні методи лікування хворих на гідронефроз

1.3 Стан проблеми опанування урологами ендовідеохірургічними методиками

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Клінічна характеристика хворих та клініко-інструментальні методи

2.2 Біохімічні методи

2.3 Імунологічні методи

2.4 Гістологічні, гістохімічні та імуноморфологічні методи

2.5 Метод анкетування

2.6 Статистичні методи

РОЗДІЛ 3. ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ГІДРОНЕФРОЗ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ВДОСКОНАЛЕНОЇ ТЕХНІКИ МАЛОІНВАЗИВНОГО ВТРУЧАННЯ

3.1 Порівняльна оцінка ендовідеоскопічних операцій з використанням стандартного лапароскопічного та мінілапароскопічного інструментарію і відкритих втручань

3.2 Аналіз ефективності ретроперитонеального та трансабдомінального лапароскопічного доступів у різних за перебігом хворих на гідронефроз, що зумовлений неспроможністю мисково-сечовідного сегменту

3.3 Можливості ендовідеохірургічного лікування хворих на гідронефроз, що зумовлений нефроптозом

3.4 Місце мікроперкутанної лазерної ендопієлотомії у хворих на гідронефроз, що обумовлений рецидивною стриктурою мисково-сечовідного сегменту

3.5 Критерії вибору доступу для проведення ендовідеохірургічної нефректомії у хворих на термінальний гідронефроз

РОЗДІЛ 4. МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТКАНИН НИРКИ ТА МИСКОВО-СЕЧОВІДНОГО СЕГМЕНТУ У ХВОРИХ НА ГІДРОНЕФРОЗ З УРАХУВАННЯМ ЕТІОЛОГІЇ ТА ПЕРЕБІГУ ЗАХВОРЮВАННЯ

4.1 Оцінка гістологічних, гістохімічних та морфометричних змін досліджуваних фрагментів тканин

4.2 Імуногістохімічні особливості досліджуваних тканин

РОЗДІЛ 5. МЕТАБОЛІЧНІ ПОРУШЕННЯ У ХВОРИХ НА ГІДРОНЕФРОЗ З ОБСТРУКЦІЄЮ ВЕРХНІХ СЕЧОВИХ ШЛЯХІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЕТІОЛОГІЇ ТА ПЕРЕБІГУ ЗАХВОРЮВАННЯ ПІСЛЯ ОПЕРАТИВНОГО ВТРУЧАННЯ

5.1 Взаємозвязок рівнів цитокінів з різними за перебігом клінічними формами гідронефрозу

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?