Концептуальні проблеми обґрунтування норм, необхідність розв’язання яких конституює специфіку практичної філософії. Потреба практичної філософії у герменевтичному синтезі концепції апріорного знання, що розвивається в трансцендентальній філософії.
При низкой оригинальности работы "Обґрунтування раціональних норм засобами аналітичної герменевтики", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Дослідження проводиться в руслі спроб практичної філософії відповісти на питання про можливість обґрунтування норм. Проблема наявності основ або принципів, що дають можливість судити про норми, актуальна тим, що сучасна цивілізація залишає не багато місця для впевненості в будь-яких принципах. Загалом же, ситуація вибору норм стає дилемою: відмовитися від вибору через неприпустимість давати оцінку нормам за їх наслідками або розвязувати питання вибору на рівні рефлексії підстав. Ступінь наукової розробленості проблеми дає можливість говорити про дві основні тенденції, що намітилися в сучасній філософській літературі, присвяченій нормам і можливості їх обґрунтування. Значною мірою ця стратегія зобовязана своїм існуванням Канту, оскільки саме в його трансцендентальній філософії обґрунтування норм перетворюється в провідну проблему практичної філософії, а сама практична філософія витлумачується в дусі „Metaphysik der Sitten”.У першому розділі „ЗАВДАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ НОРМ” обговорюються концептуальні передумови появи в сучасній філософії проблеми обґрунтування норм. „Дефіцит норм як форма прояву дефіциту метафізики” стверджується, що він виникає внаслідок того, що норми не вдається вивести за допомогою теоретико-методологічних засобів розуму, що пізнає. А досвід і факти, що залишаються після цього в його розпорядженні, не тільки не дають можливості аргументувати за раціональність й обєктивність норм, але, більш того, дають початок стратегії, протилежній меті й завданням обґрунтування норм, роблячи їх недосяжними. Такою альтернативою може стати практична філософія, що йде шляхом визнання обєктивної й аподиктичної значимості не тільки існуючого, але й належного, шляхом, що припускає як реабілітацію (обґрунтування) норм, так і реабілітацію метафізики. Логічний позитивізм став певною мірою апологією розуму, що пізнає, і заснованої на ньому критики обґрунтування норм, відповідно до якої тільки дескриптивні судження розуму, що пізнає, мають сенс і значення, оскільки їхня істинність верифікується фактами, а відсутність фактів, на які могли б посилатися нормативні судження, позбавляє їх семантичної цінності, перетворюючи в безглузді висловлювання.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
