Обґрунтування патогенетичної терапії вороб сальних залоз у жінок в перименопаузальному періоді - Автореферат

В менопаузальному віці зміна функції сальних залоз відбувається не тільки у бік зниження секреторної активності останніх, визначаючи одну з причин формування надмірної сухості шкіри (за рахунок вторинної гіпофункції сальних залоз), але й у бік підвищення, що призводить, зокрема, до розвитку себореї та її ускладнень (різні форми вугрової висипки) [K.Kitamura et al., 2000; B.A.Gilchrest, 2001; V.Goulden, 2001; та ін.]. Хвороби сальних залоз реєструються у 70-80% дорослої популяції, займаючи перше місце в структурі косметологічної патології і третє - по частоті звертання в заклади дерматологічного профілю, характеризуються тенденцією до хронічного перебігу з частими рецидивами, прогредієнтністю та рефрактерністю до загальноприйнятої терапії [К.А.Папий, 1999; T.Ryan, 2000]. Це зумовлює доцільність глибокого вивчення особливостей механізму розвитку хвороб сальних залоз у жінок в перименопаузальному періоді з метою подальшого вдосконалення методів профілактики та корекції змін, пов?язаних із зниженням рівня статевих стероїдних гормонів. № 01980006009).Дисертант самостійно вивчав ланки патогенезу хвороб сальних залоз у жінок в періоді перименопаузи; розробляв та виконував клінічну апробацію нових комплексних патогенетично обґрунтованих методів лікування жінок з хворобами сальних залоз в перименопаузальному періоді. На підставі аналізу клініко-лабораторних, інструментальних, імуноферментних, радіоімунних методів, методу ультразвукової денситометрії, аналізу морфо-функціонального дослідження шкіри у жінок з хворобами сальних залоз в перименопаузальному періоді встановлено, що комплексний патогенетично обгрунтований метод терапії жінок з хворобами сальних залоз в періоді перименопаузи з включенням замісної гормональної терапії поряд з загальноприйнятим лікуванням препаратом, що корегує гормональний стан (фемостон по 1 таблетці в день на протязі 3 місяців) з урахуванням виявлених зрушень в ендокринній системі, зрушень в структурно-функціональному стані кісткової системи, та виявлених морфо-функціональних змін у шкірі дозволяє підвищити ефективність лікування цих хворих.За період 2000-2003 рр. проведене комплексне обстеження 113 жінок в періоді перименопаузи у віці від 40 до 55 років: 21(23,6%) жінка, хвора на неускладнену себорею, 52(58,4%) - на пізні вугри, та 16(18%) жінок з надмірною сухістю шкіри в перименопаузальному періоді; контрольну групу становили 24 жінки в періоді перименопаузи без вказаних захворювань. Вірогідно низьке значення рівня естрадіолу у хворих на acne tarda мало місце і по відношенню до рівня вказаного гормону в групі жінок з надмірною сухістю шкіри (0,24±0,02 проти 0,47±0,05 нмоль/л відповідно, р<0,05), проте, по відношенню до рівня естрадіолу в групі хворих на неускладнену себорею спостерігалася лише тенденція до його зменшення (0,24±0,02 проти 0,31±0,03 нмоль/л відповідно, р<0,1); також відмічено зниження рівня естрадіолу в групі хворих на себорею порівняно з таким гормоном в групі жінок з надмірною сухістю шкіри (0,31±0,03 проти 0,47±0,05 нмоль/л відповідно, р<0,05). Враховуючи те, що у хворих на себорею, та пізні вугри рівень прогестерону був майже в 1,5 рази вищим ніж у жінок з надмірною сухістю шкіри при практично незмінних низьких показниках рівня тестостерону в усіх групах хворих, можна стверджувати про більш визначену, хоча і відносну роль прогестерону порівняно з тестостероном в підвищеній секреторній активності сальних залоз і, як наслідок, в розвитку себореї та пізніх вугрів у жінок в періоді перименопаузи. Так, рівень ФСГ був вірогідно високим в групі хворих на себорею, пізні вугри та надмірну сухість шкіри і становив відповідно 29,2±3,3; 32,3±5,04 і 35,9±2,43 ММО/мл проти 18,23±2,07 ММО/мл в контролі (р<0,05); рівень ЛГ також був вірогідно підвищеним в групі хворих на себорею, пізні вугри та надмірну сухість шкіри (26,9±2,4; 27,08±3,02 і 26,8±1,7 ММО/мл відповідно проти 13,6±1,5 ММО/мл в контрольній групі, р<0,05); відмічалась тенденція до збільшення рівня ЛГ у хворих на пізні вугри по відношенню до такого в групах хворих на себорею та надмірну сухість шкіри (р<0,1). В результаті у хворих на себорею, пізні вугри та надмірну сухість шкіри спостерігалося вірогідне зниження показника індексу міцності кісткової тканини (79,2±1,8; 73,4±2,8 і 80,3±2,5% відповідно проти 88,7±2,17% в контрольній групі, р<0,05) і показника широкосмугового ослаблення ультразвуку у хворих на acne tarda в порівнянні з такими в групі жінок з надмірною сухістю шкіри та в групі контролю (103,0±1,6 проти 107,8±1,8 і 108,5±2,06 ДБ/МГЦ відповідно, р<0,05).У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності терапії жінок з хворобами сальних залоз в перименопаузальному періоді шляхом застосування в комплексному лікуванні препарату замісної гормональної терапії на підставі встановлення патогенетичної ролі порушень гормонального гомеостазу. У жінок з хворобами сальних залоз в перименопаузальному періоді встановлено дисбаланс в рівні

Основний зміст роботи