Обґрунтування основних напрямків участі фінансових інститутів в розвитку інноваційної діяльності - Автореферат

Однією з особливостей сучасного стану інноваційної діяльності в Україні є її фінансування переважно за рахунок власних коштів підприємств-інноваторів (наприклад, у 2002 р. інноваційна діяльність промислових підприємств була на 71,1% профінансована за рахунок власних коштів). Разом з тим слід відмітити, що зростання промислового виробництва, яке спостерігається в Україні останніми роками, супроводжується погіршенням фінансових результатів як підприємств, так і промисловості в цілому, тобто можливості підприємств вкладати свої кошти в інновації є досить обмеженими. Оскільки в Україні така система підтримки інноваційної діяльності розвинута вкрай недостатньо, особливого значення набуває розробка механізму залучення фінансових інститутів до розвитку інноваційної діяльності. Цими авторами розглянуто широке коло питань, які стосуються, з одного боку, організаційно-економічного забезпечення інноваційної діяльності, а з іншого, - окремих джерел її фінансування. Для досягнення поставленої мети в роботі використовувалися наступні методи: економічного і системного аналізу - при дослідженні ролі фінансових інститутів в інвестуванні розвитку економіки; математичного аналізу та статистичної обробки даних - при вивченні стану фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні; ймовірнісний підхід - при розробці підходів до вдосконалення процедур фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційних проектів; метод соціологічного опитування - при аналізі фінансового забезпечення інноваційної діяльності в малих і середніх підприємствах.У першому розділі “Теоретичні засади дослідження ролі фінансових інститутів в інноваційній діяльності” розглянуто роль, значення та основні функції фінансового посередництва в сучасній економічній системі; визначено роль різних фінансових інститутів, зокрема страхових компаній та пенсійних фондів, як субєктів фінансового посередництва та інноваційної діяльності; запропоновано типологію фінансових інститутів; розкрито роль венчурного капіталу як форми фінансового забезпечення інноваційної діяльності в контексті світового досвіду його використання. Показано, що перші два інструменти розміщення коштів не можуть використовуватися як фінансове джерело інноваційної діяльності, про участь пенсійних фондів в інноваційній діяльності можна говорити лише у випадку, якщо інвестиційні проекти, на які спрямовуються кошти, є довгостроковими. Спираючись на проведене дослідження основних напрямків участі в інноваційній діяльності провідних фінансових інститутів, дисертант робить висновок, що включення до грошового обігу системи непрямого фінансування стимулює економічний ріст шляхом спрямування капіталу на інноваційні та інвестиційні проекти. В Україні система фінансового посередництва не повною мірою виконує функцію стимулювання інноваційної діяльності, фінансові інститути, які функціонують в країні, потенційно мають можливість приймати досить активну участь в інноваційній діяльності, але недосконалість механізмів державного сприяння та регулювання даної діяльності значно ускладнює цей процес. У другому розділі “Організаційно-методичні особливості фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні” проведено аналіз стану та динаміки фінансування науково-технічних робіт та інноваційної діяльності промислових підприємств з врахуванням інфляційної складової.У дисертаційному дослідженні представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної задачі створення адекватного механізму залучення фінансових інститутів України до процесу фінансового забезпечення інноваційної діяльності в країні. Запропоновано підходи до вдосконалення системи оцінки фінансового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності, які полягають у використанні дефляторів, що дозволяє отримати більш обєктивні значення показників фінансового забезпечення та в свою чергу робить можливим проведення адекватного аналізу динаміки даних показників. Розроблено організаційно-методичний підхід до удосконалення процедур фінансування інноваційно-інвестиційних проектів фінансово-кредитними установами на основі ітеративної оцінки показників результативності, який полягає в додатковій переоцінці параметрів проекту на стадії виходу з кожного етапу проведення НДДКР. Запропоновано підхід до визначення обсягів та джерел фінансового забезпечення інноваційної діяльності з боку малих та середніх підприємств. Даний підхід полягає у проведенні регулярних обстежень інноваційної діяльності малих та середніх підприємств на кшталт Європейського інноваційного обстеження, причому серед джерел фінансування інноваційної діяльності для МСП необхідно окремо виділяти кредити фінансових установ та венчурне фінансування.

2. Основний зміст дисертаційної роботи