Обґрунтування категорій гносеології засобами системного підходу - Автореферат

Звідси, системність останнім часом сприймається, як загальна вимога сучасного методологічного підходу у дослідженні. Системний підхід цікавить сучасних філософів як необхідна умова обґрунтування реальності, як засіб побудови моделей, котрі можуть стати підставою дослідження самоорганізації і саморозвитку, а також виступити своєрідним звязком із середовищем. Він тісно повязаний з традиційними категоріями гносеології - сутністю і явищем, змістом і формою, можливістю і дійсністю, необхідністю і випадковістю тощо, які у ході еволюції пізнання розглядалися і застосовувалися у межах того світорозуміння, що було притаманне відповідному історичному етапу розвитку філософії. Проте у контексті системного підходу традиційні категорії гносеології набувають нового значення, що ґрунтується на принципі цілісності, і за допомогою системоутворюючих понять дають можливість будувати новітні інтерпретаційні моделі пізнаваних обєктів, враховуючи не тільки їхні внутрішні і зовнішні звязки, але і звязки замасковані, що виникають без наперед заданої необхідності і розгортаються в процесі саморозвитку обєкта. Філософія поступово переходить до обґрунтування цілісного підходу дослідження, починає піддавати жорсткій критиці елементи механістичного світогляду (Л.фон Берталанфі, Р.Джонсон, Ф.Каст, Д.Розенцвейг, Е.Квейд, Л.Ст.Оптнер, А.Рапопорт, У.Росс Ешбі та ін.), прагне максимально повного врахування усіх вхідних і вихідних характеристик обєкта, що пізнається.У вступі вміщено основну характеристику дисертаційної роботи, визначена актуальність досліджуваної теми дисертації, сформульовано мету та головні завдання наукового дослідження, показано його наукову та практичну новизну, визначено рівень реалізації та впровадження наукових розробок, наведено апробації результатів наукових досліджень, окреслено методологію, методи дослідження обєкта і предмета дисертаційної роботи. Відзначено, що як предмет філософського дослідження, проблема побудови за допомогою цих категорій різноманітних інтерпретаційних моделей обєктів, подій та явищ, що реально відбуваються у дійсності, з метою прогнозування їх розвитку, завжди була привабливою, актуальною, досліджувалася кращими філософами свого часу. Епоха Модерну привнесла у людське світорозуміння філософську ідею про систему як утворення, що характеризується певною внутрішньою упорядкованістю елементів, сторін та частин. Декарт, Спіноза, Лейбніц, Кондільяк, Кант, Фіхте, а в подальшому і Гегель за допомогою цієї ідеї намагалися визначити принципи теоретичного оволодіння обєктом пізнання, як цілісністю, інтерпретуючи при цьому категорії гносеології у вигляді властивостей людської свідомості та інтуїції. Власне типологічне дослідження поняття "система" проводилося за допомогою введення різноманітних інтерпретацій поняття "множина" (А.Ляпунов, С.Яблонський, М.Месарович, В.Тюхтін і ін.); виходячи з позицій цілісності (В.Афанасьєв, В.Садовський, І.Блауберг, Е.Юдін і ін.); шляхом ототожнення поняття "система" з поняттям "організація" (М.Сетров); за допомогою блоку категорій річ-властивість-відношення (А.Уйомов) тощо.У висновках сформульовано підсумки проведеного дослідження, дана оцінка ролі системного підходу в обґрунтуванні категорій гносеології, обговорено перспективи подальшого розвитку обраної теми дисертації. На підставі аналізу методологічних засад системного підходу запропоновано загальну схему теорії системного підходу, що містить три методологічні етапи побудови: загальнофілософський, специфічно-системний і формально-логічний. Загальнофілософський етап передбачає аналіз світоглядних пропозицій, що обґрунтовують науково-практичну раціональність створення теорії системного підходу; специфічно-системний етап є особливим методологічним продуктом комплексу методів дослідження, який передбачає одночасне здійснення історичного, функціонального, структурно-видового, а отже, і системного аналізу досліджуваного обєкта явища; формально-логічний етап розгортається через викладення результатів дослідження у вигляді абстрактно-формальної системи, яка має внутрішню довершеність і зовнішнє виправдання;Сутність співвідношень "ціле-частина" і "система-елемент" в сучасній теорії пізнання // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. К.: Укр. центр духов. культури, 2000. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Відп. ред.

ГОЛОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇГОЛОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА