Обґрунтування диференційованої антибактеріальної терапії та оцінка її ефективності у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту - Автореферат

Згідно з сучасними уявленнями, генералізований пародонтит є своєрідним дистрофічно-запальним процесом, який супроводжується складними та глибокими деструктивними змінами під впливом поєднаної дії різних екзо-та ендогенних факторів (Т.Д.Заболотний, 1992; К.М.Косенко, 1994; Г.Ф.Білоклицька, 1996; Г.М.Вишняк, 1999; М.Ф.Данилевський, А.В.Борисенко, 2000). Показана значна роль анаеробних бактерій у цьому процесі, але питання про те, які саме види мікроорганізмів даної групи сприяють розвитку загострення генералізованого пародонтиту залишається не зясованим. Для досягнення стабілізації патологічного процесу в пародонті велике значення має проведення своєчасної комплексної терапії генералізованого пародонтиту, що включає як місцевий так і загальний вплив на патогенетичний процес. Тому використання цих препаратів у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту потребує подальшого вивчення. На основі клінічних, мікробіологічних та лабораторних даних оцінити лікувальну ефективність використання Амізону та його композиції з Метронідазолом у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту в найближчі та віддалені терміни спостереження.Усі хворі на генералізований пародонтит були розділені на дві групи. Контрольну групу склали 35 (26,9%) хворих аналогічного віку, ступеня та характеру перебігу захворювання, яким проводили традиційне лікування генералізованого пародонтиту. Для оцінки імуномодулюючого впливу Амізону у хворих на генералізований пародонтит проводили загальний аналіз крові з підрахунком кількості лейкоцитів, абсолютної та відносної кількості лімфоцитів; визначення відсоткового вмісту, абсолютної кількості Т-і В-лімфоцитів та співвідношення Тхелп/Тсупр у периферійній венозній крові. Ці мікроорганізми достовірно частіше виділялись у хворих на генералізований пародонтит порівняно із особами контрольної групи: Staphylococcus aureus у 36 раз, b-гемолітичний стрептокок не виділявся у контрольній групі хворих, у основній був виділений у 34% хворих. У хворих з початковим-І степенем захворювання цей процес зумовлюють умовнопатогенний Staphylococcus epidermidis (частота виділення якого збільшується на 10%, а кількість бактерій в 1 мл зростає з (3,9±0,11)х102 при хронічному процесі до (1,0±0,11)х105 при загостреному), Staphylococcus aureus (частота виділення золотистого стафілокока, як і епідермального достовірно не змінюється, але його кількість у пародонтальних кишенях зростає у 100 разів) та гемолітичними стрептококами (частота виділення яких збільшується на 13,3%, а середня кількість клітин в 1 мл - у 15,6 разу).Кількісний та якісний склад мікрофлори пародонтальних кишень залежить від ступеня та характеру перебігу генералізованого пародонтиту. Провідна роль у загостренні дистрофічно-запального процесу на початкових стадіях генералізованого пародонтиту належить Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, гемолітичним стрептококам. Розроблена та мікробіологічно обґрунтована методика лікування генералізованого пародонтиту з використанням композиції Амізон-Метронідазол, яка сприяє швидкій ліквідації проявів дистрофічно-запального процесу у тканинах пародонта та пригнічує пародонтопатогенну мікрофлору до кількості, яка наближається до даних клінічно здорових тканин пародонта. Запропонована композиція Амізон-Метронідазол сприяє швидкій ремісії захворювання, запобігає прогресуванню дистрофічно-запального процесу у пародонті, скорочує строки лікування та подовжує тривалість стабілізації процесу у пародонті. Застосування даної композиції дозволяє досягти сприятливого клінічного ефекту лікування у віддалені строки спостережень: через 6 місяців у 90,4% хворих, через 12 місяців-у 81,1% та через 18 місяців у 79,5% хворих на генералізований пародонтит (у контрольній групі відповідно 80,0%, 74,1% та 70,8% пацієнтів).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ