Об’єднання Німеччини: передумови та етапи процесу (1989-1990 рр.) - Автореферат

Антитоталітарні революції у Східній Європі змели існуючі там режими з їхньою ціннісною системою, а натомість утворилася певна ідеологічна пустеля, що надихнула до життя проблеми, які вважали, принаймні, неактуальними на тлі інтеграційних тенденцій сучасності. На порядку денному посттоталітарних країн несподівано для багатьох постали національне питання та питання про політичну орієнтацію. Глибока економічна криза, що спричинила кризу політичну, не могла бути поборена без корінних перетворень в економіці, демократизації суспільства, без його морально-психологічної готовності до реформ. Обєднання Німеччини в жовтні 1990 року означало, з одного боку, відновлення нацією свого суверенітету, а з іншого - спробу східної частини країни подолати наслідки соціалістичного авторитаризму. Обєктом дослідження є політика двох німецьких держав (ФРН і НДР), а також держав-переможниць (США, Великобританії, Франції і СРСР) у відношенні до Німеччини починаючи з післявоєнних підходів до устрою Німеччини і закінчуючи обєднанням двох німецьких держав в 1990 році.У вступі обґрунтовано актуальність та новизну теми, визначено обєкт, предмет, хронологічні і територіальні рамки дослідження, його мету і завдання, визначено наукову новизну, практичне значення дисертації та апробацію її результатів. Західна історіографія, в цілому, мала більш розмаїтий характер, і якщо в перші повоєнні роки німецьке питання стояло дуже гостро, то з плином часу воно перестало розглядатись як самостійна величина, а лише в контексті взаємовідносин Схід-Захід. Але й Боннський уряд досить тривалий час віддавав перевагу в розвязанні “німецького питання” силовим методам, що повязувалось у першу чергу з політичним та воєнним потенціалом союзників по НАТО. З кінця 80-х - початку 90-х років в СРСР зявилися публікації вчених, в яких по-новому розставлені акценти на “німецьку проблему” і обґрунтовувалася необхідність подолання конфронтації в Європі між Заходом і Сходом, по-новому розглядалися позиції ФРН. Загалом, виходячи зі ступеня накопичення фактичного матеріалу з досліджуваної проблематики та його теоретичної обробки, можна окреслити такі риси: по-перше, заідеологізованість певних груп джерел; по-друге, недостатня систематизованість та верифікація існуючих джерел; по-третє, недоступність ряду важливих джерел, що характеризують західнонімецьку політику й політику інших держав стосовно проблеми обєднання; по-четверте, наукові розробки досліджуваної проблематики здебільшого розглядають окремі аспекти обєднання Німеччини, узагальнюючі аналітичні роботи практично відсутні.Втрата військового потенціалу, поділ Німеччини та послаблення її політичного впливу після Другої світової війни визначили арсенал зовнішньополітичного інструментарію ФРН. Чільне місце в ньому займають три складові: економічні (інвестиції, кредити, тощо), інформаційно-психологічні та політичні важелі (використання міжнародних організацій - НАТО, ЄС, ООН). Із зовнішньополітичної точки зору обєднання стало можливим, по-перше, завдяки формуванню нової системи міжнародних відносин, за умови активного сприяння уряду США; по-друге, через загальну кризу соціалістичної системи та послаблення військово-політичного впливу СРСР. Досягнення обєднання Німеччини, з одного боку, результат обєктивних передумов (крах соціалістичної системи в НДР), з іншого - цілеспрямованої довгострокової зваженої політики уряду ФРН, який зміг, використовуючи обставини, що склалися, домогтися поставленої мети. В темпоральному та цілеспрямованому аспекті зовнішньополітичні заходи Бонна повинні були виконати такі завдання: використання ЗМІ ФРН ідеї перебудови в СРСР для ідеологічної та політичної дестабілізації режиму в НДР; використання суспільних інституцій (церква, ЗМІ, опозиційні політичні партії та рухи) а також певних верств населення (інтелігенція) для сприяння соціальних заворушень; максимальне прискорення процесу обєднання, щоб не припустити можливої стабілізації режиму, або затягування зовнішнього врегулювання; перенесення проблеми обєднання в площину внутрішніх німецько-німецьких відносин; ослаблення легітимності правлячої еліти й забезпечення безперервності кадрових перестановок, що призводить до паралічу влади; поступове, щоб не спровокувати силову реакцію СРСР, забезпечення приходу до влади лояльних сил в НДР; використовуючи політичну допомогу США, забезпечити лояльність європейських партнерів, насамперед Великобританії та Франції; використовуючи політичний та економічний тиск США, ФРН та міжнародних організацій досягти згоди СРСР; перекласти відповідальність за економічні наслідки обєднання на лідерів НДР, запобігти протидії обєднанню шляхом серії політичних скандалів, викриттів та судових процесів над екс-лідерами НДР.

Основний зміст роботи