Нюрнберзький процес та його уроки - Курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний університет Кафедра всесвітньої історії, правознавства та методики навчання історії КУРСОВА РОБОТА на тему: Нюрнберзький процес та його уроки студента IV курсу 41 групи соціально-гумнітарного факультету Гнибіди Євгена Володимировича Науковий керівник: доц. Захарченко Т.К. Бердянськ 2009 Зміст Вступ Розділ І. Нюрнберзький процес - перше в історії визнання агресії найтяжчим злочином проти людства 1.1 Завершення Другої світової війни. Капітуляція Німеччини 1.2 Правові основи Нюрнберзького судового процесу Розділ ІІ. Суд народів над гітлеризмом - епілог другої світової війни в Європі 2.1 Нюрнберг - суд народів 2.2 Основні воєнні злочинці 2.3 Принципи міжнародного трибуналу - загальновизнані принципи сучасного міжнародного права Висновки Література Вступ Актуальність теми. Нацистські лідери стали міжнародними злочинцями ще до захоплення влади в Німеччині. Кваліфікація розвязаною нацистською Німеччиною Другої світової війни, військових злочинів, злочинів проти людства як діяння, що порушують норми міжнародного права, зявилася одним з найважливіших юридичних підсумків діяльності Нюрнберзького військового трибуналу. Статут і Вирок Нюрнберзького трибуналу зумовили подальший розвиток міжнародного права в цій області. Лебедєва Н. С у своїй праці Підготовка Нюрнбергського процесса зазначає, що до кінця 1944 р. уряди США і Англії неохоче йшли на практичні дії з підготовки суду і покарання військових злочинців. Це можна пояснити тим, що союзники по-різному відносилися до війни/ Для Радянського Союзу його противником була не просто Німеччина, але перш за все німецький фашизм, найбільш реакційна, шовініст форма імперіалізму. [9; c.123] Цієї ж думки дотримуються й Трубайчук А. Г, Троянівська К. М, Руденко Р.А. та Нікітченко І.Т. Дещо по іншому трактують це питання у своїх працях Гранкина Л. та Кузьмин С.Т. Питання злочинної діяльності СС, СД та лідерів нацистської Німеччини найповніше вивчені Полтораком А.І., Кузьміним С.Т. Матеріали Нюрнберзького процесу детально дослідили і висвітлили М.Ю. Рагинський та Л.Н. Смирнов. (Ромашкін П.С. Преступления против мира и человечества. М. В цих умовах Радянський Союз підписав у Москві договори про дружбу, взаємну допомогу й післявоєнне співробітництво з Югославією (11 квітня 1945 р) та Польською Республікою (21 квітня). Сталін у листі Рузвельту висловив протест і зазначив: Зараз німці на Західному фронті по суті припинили війну проти Англії й Америки. Чотириразове обраний президент США так і не дочекався перемоги у війні, якій він віддав усі свої сили. Гітлер і Геббельс були в захопленні від цієї звістки: зі сльозами на очах згадували, як російська імператриця раптово померла під час Семирічної війни, що докорінно змінило хід тієї війни, і королю Фрідріху Великому, якого боготворив Гітлер, не довелося кінчати життя самогубством. 8 травня 1945 р. в передмісті Берліна Карлехорсті перед представниками СРСР, США, Англії і Франції на чолі з маршалом Г.К. Жуковим був підписаний остаточний акт про безумовну капітуляцію Німеччини. В ній уряди трьох держав, виступаючи в інтересах тридцяти трьох Об’єднаних націй, попереджали військових злочинців, що знайдуть їх навіть на краю світу, передадуть до рук обвинувачів, щоб могло звершитися правосуддя В цьому документі установлювалася необхідність їх видачі і відповідальність за злочинні діянні, не пов’язані з визначеним географічним місцем. М, 1969, с.178) [11; c.100] При вирішенні питання про побудову судової процедури в Міжнародному військовому трибуналі авторам Статуту довелося подолати великі труднощі, викликані не лише новизною проблеми - це був перший в історії міжнародний процес, перший досвід створення міжнародного кримінального суду, але ще в більшій мірі не схожістю систем судовиробництва - англо-американської, французької й радянської. Вони виступали проти звинувачуваних Германа Вільгельма Герінга, Рудольфа Гесса, Иоахіма фон Ріббентропа, Роберта Лея, Вільгельма Кейтеля, Эрнста Кальтенбрунера. Вона виявлялася також в єдності прийомів виконавців злодіянь, однотипності техніки мордування людей і там, де для вбивств використовувались не спеціальні технічні прилади, а застосовувались зразки зброї, прийнятого на озброєння німецької армії.